Мрія про вільний Крим, поранення та бойовий шлях
Дмитро Мокропуло народився 15 липня 1983 року в місті Щолкіне в Криму, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. У 2011 році чоловік переїхав до Нетішина. Працював у сфері будівництва, займався ремонтами, давав нове життя старим меблям та працював на АЗС. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів, а головною втіхою його життя був син Тігран.
На початку 2024 року Дмитро добровольцем став до лав Збройних Сил України. Для уродженця анексованого півострова ця війна мала глибинний особистий сенс — чоловік мріяв побачити свій рідний Крим знову вільним і українським. Спочатку служив у штурмовому підрозділі, згодом — у стрілецькій частині.
За час участі у боях Дмитро двічі отримував поранення, переніс три складні операції у Запоріжжі, однак після реабілітації щоразу повертався на передову до побратимів. 21 травня 2025 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області зв'язок із ним обірвався. Понад рік воїн офіційно вважався зниклим безвісти, доки загибель не підтвердили за результатами ДНК-експертизи. У полеглого Героя залишився син Тігран.
Громадське прощання та заклик до відповідальності
Загальноміське прощання з Дмитром Мокропулом відбулося на центральній площі перед виконавчим комітетом Нетішинської міської ради. Під час церемонії представники міської ради звернулися до жителів громади із закликом шанувати подвиг полеглих воїнів та віддавати їм належну шану.
«Прощання із Захисником — це не лише справа його родини, друзів чи побратимів. Це наша спільна відповідальність як громади. Людина залишила своє мирне життя, стала на захист держави, пройшла поранення і віддала за Україну найдорожче — власне життя. Будьмо відповідальнішими. Знаходьмо можливість прийти, зупинитися, схилити голову, провести воїна в останню путь», — наголосили у відділі інформаційної діяльності Нетішинської міської ради.
