Від будівничого Маріуполя до захисника України
Тарас Щур народився в зимовий день 25 грудня 1997 року. Після закінчення Берездівського ліцею він здобув фах електрозварювальника у Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП, присвятивши себе праці будівничого.
Чоловік працював на об'єктах по всій Україні, а з особливою гордістю та трепетом згадував роботу в Маріуполі, де власноруч монтував одну з веж на металургійному комбінаті імені Ілліча.
18 червня 2025 року Тарас став на захист Батьківщини, приєднавшись до лав 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного. Під час військового вишколу він проявив виняткову відповідальність та витривалість, за що отримав від свого інструктора пам'ятний подарунок — компас як символ вірного та безстрашного шляху.
Майже рік болючого очікування та остання дорога додому
Побратими знали Тараса за теплим позивним «Бублик», який підкреслював його щиру, добру вдачу та постійний оптимізм. Для власної родини він завжди залишався люблячим сином і надійним братом для сестри Ксенії.
З 12 вересня 2025 року, після одного з запеклих боїв, зв'язок із морпіхом обірвався, і майже рік родина жила з надією, поки воїн офіційно вважався зниклим безвісти.
Лише 8 серпня 2026 року полеглий Герой повернувся до рідної громади на вічний спочинок. Його провели в останню дорогу рідні, побратими та мешканці села.
«Для родини він завжди залишався найніжнішим променем світла — люблячим сином та найкращим братом. Його останні слова, мовлені найріднішій людині: "Мамо, оставайтесь з Богом!". Вічна пам'ять і шана Герою, який віддав найцінніше за наш спокій. Ти назавжди в наших серцях, "Бублику"», — висловили співчуття у Берездівській сільській раді.
