Життєвий шлях та доброволець із перших днів війни
Віктор Лавренюк народився 24 лютого 1992 року в Шепетівці у родині Лідії Василівни та Ігоря Миколайовича. Зростав разом із сестрою Анною та братом Миколою. Навчався у Шепетівській ЗОШ №3, після чого здобув фах водія-електрика у Грицівському ВПУ та диплом інженера-механіка в Київському політехнічному інституті. Працював, зокрема, у сфері пасажирських перевезень.
24 лютого 2022 року Віктору виповнилося 30 років. У день початку повномасштабного вторгнення замість святкування ювілею він разом із молодшим братом Миколою та друзями добровольцем прийшов до військкомату. Вже наступного дня розпочалася його служба у підрозділі територіальної оборони Хмельниччини.
Бойові заслуги, порятунок побратимів та державні відзнаки
Разом із братом Віктор пройшов складні напрямки лінії зіткнення в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях, здобувши повагу та довіру побратимів:
- Військовий шлях: пройшов шлях від водія-механіка до командира гармати, отримавши звання молодшого сержанта;
- Порятунок життів: працюючи водієм, неодноразово під щільними ворожими обстрілами вивозив поранених бійців із поля бою;
- Високі нагороди (2025 рік): відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та відомчою відзнакою Міноборони «Хрест Ракетних військ і артилерії».
Під час виконання чергового бойового завдання в Донецькій області воїн отримав важкі поранення. Лікарі виборювали його життя до останнього, але 4 серпня 2026 року серце 34-річного захисника зупинилося у госпіталі.
«Віктор мріяв про прості та світлі речі: збудувати власний дім у рідній Шепетівці, відправитися у тривалу подорож із братом після перемоги та повернутися до мирного життя. Його подвиг, мужність та внесок у визволення України назавжди закарбовані в історії нашої громади», — висловили співчуття у Шепетівській міській раді.
