«Не встигли просто пожити...»: Ізяславська громада провела в останню путь двох Воїнів Світла

Ціна свободи та страшна реальність війни

Вже тринадцятий рік війна пише свою криваву хроніку на українській землі. Смерть навчилася приходити без стуку, залишаючи після себе холодну тишу в материнських очах. Вона прийшла не лише російськими ракетами, а й сиротинськими поглядами дітей, передчасною сивиною батьків та нічними молитвами дружин.

Війна жорстоко показала різницю між рабством і свободою, між землею, на якій народився, і землею, яку прийшли забрати. І поки хтось шукав виправдання, наші захисники без вагань одягнули військову форму й стали надійною стіною між ворогом і Україною. Вони не говорили про героїзм — вони ним жили, ставши совістю нації та її бронею.

Назавжди в строю: імена полеглих Героїв

Громада зі сльозами на очах та невимовним болем попрощалася з двома мужніми оборонцями:

• Костюком Сергієм Михайловичем — 45-річним солдатом. Його життя трагічно обірвалося 5 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  •  
  View the embedded image gallery online at:
  https://shepetivka.com.ua/novyny/podii/19845-ne-vstyhly-prosto-pozhyty-iziaslavska-hromada-provela-v-ostanniu-put-dvokh-voiniv-svitla.html#sigProId2bd3a83a03
• Слободенюком Андрієм Дмитровичем — 47-річним старшим солдатом. Мужній воїн загинув 28 грудня 2024 року у запеклих боях на Донеччині.
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  • 
  •  
  View the embedded image gallery online at:
  https://shepetivka.com.ua/novyny/podii/19845-ne-vstyhly-prosto-pozhyty-iziaslavska-hromada-provela-v-ostanniu-put-dvokh-voiniv-svitla.html#sigProIdab9c8f6721

Довгі місяці надії та остання дорога додому

Рідні воїнів довгі місяці жили з надією, вперто тримаючись за маленьке слово «можливо». Проте ДНК-експертиза поставила страшну крапку там, де серця ще відмовлялися її ставити. Воїни Світла загинули у запеклих боях, до останнього подиху залишаючись вірними військовій присязі. Вони віддали все за наші ранки без сирен, дитячий сміх та право прокидатися у вільному домі.

Під звуки Державного Гімну України, під плач матерів і мовчазний біль цілої громади Воїни Небесного Легіону знайшли свій останній спочинок на рідній Ізяславщині.

Кажуть, люди помирають двічі. Перший раз — коли зупиняється серце. Другий — коли про них перестають пам’ятати. Наші Воїни Світла житимуть у наших спогадах, у світлинах, у синьо-жовтому прапорі, що майорить над вільною землею. Вічна шана тим, хто став світлом навіть після того, як згасли їхні земні дороги.