Андрій народився 30 квітня 1982 року у місті Славуті. Навчався у місцевих школах №3 та №8, здобув фах економіста в Одеському технікумі.
Його життя було присвячене військовій справі. Він був справжнім воїном – не тільки за формою, а й за духом, фанатом своєї професії. Його військовий шлях був довгим і відданим.
Після строкової служби у період з 2001 по 2003 рік наш Герой підписав контракт зі Збройними Силами України. Проходив службу у військовій частині на території Славути, а згодом – у військовій частині 3043 в місті Нетішині (на Хмельницькій АЕС), де прослужив понад 14 років і отримав звання прапорщик (штаб-сержант). Після звільнення за станом здоров’я, продовжив працювати в охороні у військовій частині 1358 у селі Цвітоха.
Коли почалася повномасштабна війна, Андрій не зміг стояти осторонь і 29 квітня 2023 року пішов добровольцем до лав Збройних Сил України, щоб захищати свою країну.
Служив старшим стрільцем-оператором у 128-ій окремій бригаді територіальної оборони (зараз це 128-ма важка механізована бригада). 5 травня 2024 року, під час сильного штурму окупантів, Андрій Нестерук, як командир взводу, разом із сімома побратимами залишився на позиціях, щоб стримати ворога і дати можливість відступити іншим.
11 травня 2024 року батькам надійшло сповіщення, що їхній син зник безвісти під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Старомайорське Донецької області.
Рік і сім місяців… Ці довгі, сповнені болем невідомості та надії дні тягнулися для батьків, рідних, які молилися, чекали на диво, сподівалися почути «живий».
На жаль, жорстока війна підтвердила найстрашніші побоювання. У тому пекельному бою він, як справжній титан, стояв до кінця, але на жаль, загинув, поклавши своє життя на вівтар нашої свободи…
Сьогодні ми прощаємося не просто з військовим – ми прощаємося з Людиною з великої літери. Усі, хто знав Андрія, підтвердять: він був неймовірно позитивним, добрим, щирим. Його усмішка та вміння підбадьорити були опорою для багатьох. Він залишив по собі лише світлі спогади.
Його відданість службі, його відвага та внутрішній стрижень неабияк мотивували побратимів. Він був тим, хто міг знайти потрібні слова навіть у найскладніші моменти, надихнути та повести за собою. За час служби Андрій був нагороджений численними відзнаками військового командування за мужність, героїзм та сумлінну військову службу.
Він був люблячим сином для своїх батьків, чудовим батьком для своїх дітей – сина та доньки. Його родина втратила свою опору, своє світло, свою гордість. І цей біль втрати – невимовний та вічний.
Україна продовжує втрачати найкращих своїх синів та доньок. Ціною власного життя вони щодня виборюють для нас можливість жити.
Сьогодні ми віддали шану штаб-сержанту Андрію Нестеруку за його мужність, за його жертовність, за його любов до України. Його ім’я навіки вписане в історію нашої громади, нашої країни.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким українського Воїна.
Вічна слава і шана Андрію Нестеруку! Слава Україні! Героям Слава!
Пресслужба Славутського МВК.
