Цей момент став ще одним підтвердженням того, що Україна не лише бореться за свою свободу, а й утверджує свою духовну незалежність, зміцнюючи українську Церкву та її присутність у кожній громаді.
Храм, що роками будувався завдяки щедрим серцям меценатів, підтримці громади та щирій вірі людей, сьогодні стоїть як символ духовної стійкості. Попри те, що роботи з його облаштування ще тривають, саме у день святого Миколая він відкрив свої двері для молебної служби та вперше наповнився молитвою.
У час, коли країна проживає найважчі випробування, коли звучать сирени і триває боротьба за свободу, будівництво храму набуває особливого сенсу. Це — знак того, що українці не зламалися. Це крок до духовної єдності, до зміцнення національної ідентичності та до відновлення духовного життя країни.
Під час першого молебню звучали молитви за Україну, за наших воїнів, які боронять рідну землю, за мир і Божий захист для всього українського народу. Люди приходили з подякою і надією, відчуваючи, що народження нового храму — це і народження нової сили у вдячних та щирих серцях українців.
Ця перша молебна служба — лише початок великої історії. Історії віри, спільності та незламного духу українців, які навіть у найскладніші часи продовжують будувати — і матеріально, і духовно.
