З квітами та державними стягами нетішинці зустрічали свого Героя. На площі перед будівлею виконавчого комітету відбулося загальноміське прощання - у тиші, молитві, спільному болі. Люди не стримували сліз, дякуючи Віктору за його мужність, відданість і любов до України.
Після прощання траурний кортеж рухався проспектом Героїв України, проспектом Незалежності до Собору святого архістратига Михаїла та архангела Гавриїла (ПЦУ), де було звершено чин похорону.
Віктор Супруненко, позивний «Перчик», народився 24 жовтня 1995 року у Нетішині.
Закінчив ЗОШ №1, після чого здобув професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування в Нетішинському професійному ліцеї.
Після строкової служби працював слюсарем у кооперативі «Лісний-2», був слухачем навчально-курсового комбінату ПАТ «Хмельницькобленерго», де отримав кваліфікацію електромонтера з експлуатації розподільних мереж. Також перебував на тимчасових заробітках по Україні — працьовитий, відповідальний, завжди готовий допомогти.
29 березня 2023 року Віктор добровільно мобілізувався 1-м відділом Шепетівського РТЦК та СП.
Воював у складі 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
Спершу - піхотинець. Після спеціальних навчань та інтенсивних тренувань став оператором безпілотних літальних апаратів - одним із тих, хто щодня рятує життя побратимів і допомагає нищити ворога.
Віктор двічі був поранений: у березні 2024 року - вогнепальне осколкове поранення, у квітні 2024 року - бойове травмування. Попри це, він повертався у стрій - до тих, кого вважав своєю другою сім’єю.
Про його хоробрість і самовідданість свідчать високі нагороди: відзнака Міністерства оборони України «За поранення», нагрудний знак 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади, почесний нагрудний знак командира 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону, відзнака Головнокомандувача ЗСУ «За збережене життя» - за врятування побратимів під час бою.
Рідні згадують Віктора як доброго, чуйного, відкритого, працьовитого та доброзичливого чоловіка, який завжди приходив на допомогу іншим.
Таким він був у житті. Таким залишиться у пам’яті Нетішина.
Від імені Нетішинської громади висловлюємо щирі співчуття рідним Віктора: мамі Наталії, брату Роману, братовій Ользі, племінникам Поліні та Дмитру, хрещеним батькам Тетяні, Галині та Віктору, дядькам Івану та Василю, тіткам Ганні, Надії, Ользі, Валентині, Надії, Людмилі, численним двоюрідним братам та сестрам.
Вічна пам’ять Герою. Вшановуємо. Пам’ятаємо.
Відділ інформаційної діяльності НМР
