Сергія зустрічали з короваєм, квітами, плакатами, подарунками, щирими обіймами та теплими словами підтримки. Від імені голови міста символічно вручив Герою прапор міста Славута Сергій Микульський, перший заступник міського голови.
Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх Героїв, які віддали життя за свободу України, та спільно виконали Гімн України.
Ведуча заходу Оксана Турчак розповіла про життєвий шлях Воїна.
Оберман Сергій Іванович народився 21 вересня 1981 року в місті Славуті. Навчався у школах №7 та №3. У 2000–2001 роках проходив строкову військову службу у військовій частині А2075 у складі розвідувальної роти, де служив навідником-оператором БМП.
Після служби працював будівельником у Києві. Саме там, у великому місті, він створив міцну й люблячу родину: у 2015 році одружився з коханою Людмилою. Згодом у подружжя народилися двоє дітей — син Матвій та донечка Еміма. Попри зайнятість, Сергій завжди знаходив час для риболовлі та відпочинку на природі з родиною.
З початком повномасштабного вторгнення він не вагався жодної хвилини.
24 лютого 2022 року мобілізувався та став на захист Києва у складі 112-ї бригади, 127-го батальйону територіальної оборони, служив оператором управління механізованої роти військової частини А7293. Виконував бойові завдання в обороні столиці та на Донеччині.
За відданість службі й мужність 12 серпня 2022 року нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Та найважчий день настав 19 червня 2023 року. Під час виконання бойового завдання, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України, Сергій отримав важкі поранення і контузії та потрапив у ворожий полон. Спершу його утримували на окупованій Луганщині, а згодом перевезли на територію держави-агресора — настільки таємно, що сам Сергій досі не знає точного місця утримання.
Минуло 2 роки і 1 місяць неволі. Це були роки болю, очікування, молитви, коливань між надією й відчаєм. Але він вистояв. Тримався заради сім’ї, побратимів, України.
І нарешті – 23 липня 2025 року – сталося те, на що чекали день за днем: Сергій повернувся до України. Після місяців тиші та темряви він знову ступив на рідну землю, обійняв дружину й рідних.
Дякуємо за службу, Сергію! Дякуємо за мужність і боротьбу!
Бажаємо непохитної віри, сил та витримки всім, хто продовжує чекати своїх рідних!
Пресслужба Славутської МТГ за інформацією КЗ «Ветеранський простір “ВЕТЕРАН ПРО”»
