Кримський журналіст Микола Семена пригадує:
Вперше ми зустрілися, наскільки можу згадати, на одному із зібрань кримської «Просвіти» на рубежі 80-х та 90-х. Василь серед інших учасників зборів вирізнявся відкритістю та реалістичністю суджень. Тоді як багато учасників дискусії зі складних проблем були схильні шукати компроміси, поступатися в принципових питаннях, чинити обережно і не виявляти наполегливість, Василь мав залізну патріотичну логіку. Він вважав, що свої права – на представництво в органах влади, у використанні мови, реформування системи освіти, в роботі громадських організацій, у виданні національно-культурних засобів масової інформації – українці у Криму можуть захистити лише тоді, коли заявлять їх твердо та не будуть відступати ні в чому.
Багатьох, м'якших і делікатніших, ця безкомпромісність насторожувала, хоча вони його й підтримували. Водночас багатьох вона надихала на таку саму рішучість в обстоюванні своїх національних прав.
Таким Василь Овчарук був завжди та скрізь. І коли на засіданнях «Просвіти» переконував колег у тому, що законних вимог від влади потрібно добиватися, не відступаючи, і коли на площі Сімферополя вже під час Євромайдану опонував чиновнику Радміну Криму, доводячи, що не можна владі в Криму бути проросійською та ігнорувати закони України і права громадян. І цілком природно, що коли у Криму з'явилася можливість створити організацію «Конгресу українських націоналістів» – найбільш рішучу та послідовну патріотичну структуру – Василь Овчарук приєднався, а потім і очолив її, сміливо виносячи на зборах червоно-чорний прапор.
Василь Овчарук став членом головного проводу КУН, соратником його лідерки Слави Стецько. Саме КУН за своєю політичною лінією та характером боротьби найбільше відповідав особистому характеру і переконанням безкомпромісного українського патріота Василя Овчарука. Він роз'яснював колегам, які вагалися, що український націоналізм – це патріотизм українців, породжений реакцією народного спротиву на трьохсотрічне національне пригнічення з боку Росії. Український націоналізм – це не ідеологія обраності, а захисна реакція українського народу на російський шовінізм та расизм.
Колега Овчарука, керівник КУН Степан Брацюнь зазначає:
«Його патріотизм, любов до своєї рідної землі запалювали всіх, хто був поруч із ним. Носити звання українського націоналіста – завжди було відповідально й непросто, для цього потрібно мати справжню мужність. Для нашого побратима Василя Овчарука було за честь гордо підіймати червоно-чорний бандерівський стяг над Кримським півостровом і нести ідеї українського націоналізму кримчанам. Він справжній боєць, український лицар, який нічого не шкодував задля віри в Бога і Україну. Смерть друга Василя – велика втрата для нас усіх, його друзів-націоналістів. Із пошаною схиляємо наші голови, прощаємося і молимо Всевишнього за упокій його душі в дорозі до іншого життя, життя вічного. Ми високо цінуємо внесок друга Василя в розбудові Конгресу Українських Націоналістів та значний вклад у відродження української нації та її держави».
Його колеги згадують, що за час перебування на посаді голови кримської організації КУН Василь Овчарук збудував та посилив партійну організацію. Під його керівництвом Кримська організація Конгресу брала участь у всіх виборах до місцевих рад та Верховної Ради АРК. Василь – учасник Помаранчевої революції та Революції гідності.
Анексія Криму
У 2014 році у Криму Василь Овчарук брав активну участь в акціях спротиву захопленню військами Росії кримського парламенту та Ради міністрів, українських військових частин, редакцій кримських медіа.
Щоб уникнути арешту, 2014 року він переїхав до Києва, а потім повернувся на Хмельниччину, до міста Славута. Відразу активно включився в український рух у місті та області як громадський і політичний діяч та волонтер. Провів десятки зустрічей із молоддю у навчальних закладах, зібрав разом з іншими волонтерами тонни допомоги для ЗСУ.
Був період, коли з подачі російської влади в Криму настав час свавілля. Як згадував Василь Овчарук, у Криму з'явилися листівки з написами «зрадник Криму» та звинуваченнями проукраїнських кримчан в екстремізмі. Їх розвішували біля будинків активістів.
«Сусіди нападали. Ці листівки – «зрадник Криму», «руки по лікоть у крові» – розвішували по всій вулиці, на житловому будинку. Я вийду – всюди мої фотографії», – розповідав Василь Овчарук.
На центральних вулицях Сімферополя та в транспорті почали демонструвати відео зі знімками активістів та звинуваченнями на їхню адресу. Але ж кримські активісти тим часом організовували мобільні групи для поїздок до Києва на Євромайдан, збирали гроші для протестувальників у Сімферополі, возили продукти.
Василь Овчарук залишав Крим одним із останніх українських активістів – наприкінці березня.
«Чекаю. Джанкой. Зупинилися, провідниця каже: «Тепер пред'явіть паспорти, буде перевірка». І ці хлопчики, які продали Україну, вже вони повністю у військовому одязі, у російському явно, лише без знаків, у балаклавах, з автоматами», – розповідав Василь Овчарук журналістам.
Незважаючи на весь тиск у Криму, проукраїнські активісти півострова «змогли зробити дуже важливу річ», вважає представник Крайової Ради українців Криму Андрій Щекун: вони прорвали інформаційну блокаду та спростували пропагандистську тезу Росії про те, що Кримський півострів нібито мріяв про анексію.
«Василь Овчарук – незламна світла фігура боротьби за Український Крим. Таким я завжди його уявляю та згадую про ті спільні заходи, які ми разом з ним організовували у Криму. Більшість із них спрямована на захист засад державності, національної української ідентичності. Він був широко відомий серед кримчан як ініціативний громадянин та як борець, він ніколи не шукав легких шляхів. Він завжди відгукувався на всі акції руху «Євромайдан-Крим», акції спротиву окупації – і притягував до них активістів з усього Криму, брав на себе повноваження та відповідальність. Василь Овчарук – це еліта кримських українців, це усвідомлення необхідності бути поряд у біді та у вирі боротьби за цінності. Важко, справді, все згадувати: остання моя зустріч з ним була в Києві, на Майдані, ми багато говорили про нашу подальшу спільну безперервну боротьбу за звільнення Криму. Таким моя пам'ять назавжди збереже його, образ людини, яка не підкорилася... Дякую за дружбу, пане Василю! Світла пам'ять! Крайова Рада українців Криму висловлює співчуття сім'ї та всім близьким Василя Овчарука».
Життєвий шлях
Народився Овчарук Василь Леонтійович 7 січня 1952 року в с. Сохуженці, Ізяславського району, Хмельницької області.
У 1967році закінчив Сохужинецьку восьмирічну школу, у 1968 році здобув фах механізатора у Грицівському СПТУ. У 1968 році розпочав трудову діяльність слюсарем-зварювальником у Кремінні Луганської області.
1970- 1972 рр. перебував на службі в Радянській армії.
У 1978 році переїхав до Криму, працював в Сімферопольській середній школі № 38.
1987році був учасником ліквідації аварії на ЧАЄС.
З 1991 року член Всеукраїнського товариства « Просвіта» ім. Т. Г Шевченка.
Керівник Кримського відділення благодійного фонду ім. Ярослава Стецька.
В середині 90-х років долучився до лав Конгресу Українських Націоналістів, а у 2002 році очолив Кримську організацію Конгресу. За час перебування на посаді Голови Василь Овчарук розбудував і посилив партійну організацію. Протягом свого головування Кримська організація Конгресу брала участь у всіх виборах до місцевих рад та до Верховної ради АР Крим. Учасник Помаранчевої революції та Революції гідності.
У 2014 році в Сімферополі брав активну участь в акціях спротиву захоплення спецслужбами росії Кримського парламенту. Уникаючи арешту в тому ж році переїхав із Сімферополя до Києва, а згодом повернувся до рідної Хмельниччини в місто Славута.
