У Ізяславській громаді назавжди прощалися з п'ятьма мужніми воїнами

12 жовтня перестало битися гаряче серце 53-річного воїна-ізяславчанина, штаб-сержанта Бабійчука Дмитра Петровича. Воїн Світла як справжній боєць боровся відважно на полі бою із окупантами, а потім важко поранений під час бою із агресорами продовжив власний бій із своєю хворобою. Та, на жаль, смерть здолала бійця…

Наступного дня, 13 жовтня, в результаті ворожого обстрілу на Харківщині загинув наш 30-річний земляк-стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, солдат, житель с.Криволука Демчик Андрійко. Вісім днів не дожив до свого дня народження… Окупанти відібрали найдорожче і найцінніше у матері - сина, надію й опору в житті…

А невдовзі, 15 жовтня, згасла ще одна зірка – клята війна забрала життя у 34-річного ізяславчанина, молодшого сержанта Гжелька Володимира на Луганщині. Наш земляк - янгол війни, котрий стояв на сторожі людського життя, щодня виривав з пазурів смерті своїх побратимів, на жаль, не зумів себе захистити. Загинув внаслідок мінно-вибухової травми…. Свого батька-захисника не дочекався шестирічний син, свого коханого чоловіка – дружина, свою кровинку – батьки та брат, котрий також з вірою у Перемогу самовіданно боронить українську землю та разом зі своїми побратими дає відсіч ненависному ворогові, щодня наближаючи довгоочікуваний день Перемоги над підлим окупантом.

15 жовтня поповнив лави Небесного війська України 32-річний клубівчанин-кулеметник відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони Кучерук Олександр Анатолійович. На жаль, «цинічний метал» виявився сильнішим, ніж жага нашого оборонця до життя та за молитви рідних…

Через кілька місяців очікувань, сліз, тривог і душевного неспокою рідні, близькі та всі небайдужі нарешті змогли гідно провести в останню путь 50-річного земляка із с.Радошівка, солдата, кулеметника кулеметного взводу стрілецької роти Тимощука Віталія Олексійовича, котрий 30 липня 2023 року, виконуючи обов’язок військової служби на Донеччині, пішов у Вічність …

Троє молодих хлопців та двоє досвідчених чоловіків - їх долі такі різні й водночас такі схожі. Усі п’ятеро Воїнів Світла були чиїмись синами, батьками, коханими, друзями. За кожним із них ховається своя історія, мрії, захоплення, свої симпатії та невідкладні справи... Проте поклик душі призвав їх до боротьби за правду, свободу, незалежність своєї Батьківщини. Вони були сильними воїнами та звитяжними синами роду козацького, котрі не боялися ані жити за Україну, ані боротися за неї, ані померти за неї.

Тепер усі п’ятеро Новітні Воїни назавжди повернулись до своєї малої Батьківщини … на щиті. Біль і смуток торкнулися сердець не лише їхніх рідних і близьких, побратимів, а й мешканців Ізяславщини. Тому й прийшло чимало людей провести цих бійців до місця їхнього спочинку. Остання дорога Героїв майоріла прапорами, живими квітами та живим коридором вдячних мешканців громади…. Не холод пробирався до самих кісток, а знову нестерпний біль утрати, хвилини очікування, зустрічі й прощання із Воїнами Світла…

За кожним українським воїном відбулось заупокійне богослужіння у місцевих храмах Ізяславщини. «Вічна пам’ять, вічний покій» - злітали під куполи храмів слова заупокійної молитви, хвилюючо-бентежного молитвоспіву храмового хору, відлунюючись у душах людей, у мерехтінні свічок і свічечок: «Господи, Боже наш, прийми в Царство Небесне померлого, упокій його душу»...

Відлунав сумний збройний салют та Гімн України за кожним вірним сином України, за дорогою дитиною, братом, товаришем, земляком… Рідна земля Ізяславщини прийняла тіла своїх воїнів під Гімн України. А синьо-жовті полотнища, якими були покриті домовини з тілами загиблих бійців, передано їхнім рідним як символ держави, за яку заплатили найвищу ціну - своїм життям, за те, щоб ми відчували себе українцями, щоб розмовляли і молилися рідною українською мовою, щоб над нами було мирне небо.

Важко впустити у свідомість слова «ніколи», «назавжди»...

Тепер Дмитро Бабійчук, Андрійко Демчик, Володимир Гжелько, Олександр Кучерук та Віталій Тимощук - янголи-охоронці, котрі продовжують оберігати та захищати своїх рідних та близьких, свою рідну Україну. Важко навіть уявити, що сталося б з нашою громадою, з нашою Батьківщиною, якби не такі мужні захисники, як Воїни Світла, котрі не зважаючи на свій страх за життя стали на захист українського народу від безжального ворога.

Усі ми, українці, без винятку повинні усвідомити, якою страшною ціною зараз виборюємо своє право на життя, свою свободу та незалежність! Не ту, яка на папері, а ту, з якою живемо щодня. Ми повинні завжди пам’ятати наших оборонців, не забувати ту ціну, яка платиться щодня за наше краще майбутнє.

Життя людини є безцінним, душа – безсмертна, а пам’ять про Героя – вічна!