6 жовтня у Шепетівці громада зібралася, щоб у спільній скорботі провести в останню земну дорогу сержанта Пазиняка Миколу Борисовича, який повернувся додому «на щиті».

4 жовтня серце Шепетівки знову плакало гіркими сльозами. Громада прощалася із солдатом Пипичем Олександром Олександровичем, водієм З десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу З десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону, мужнім воїном, який виборював право на життя та свободу України і,  внаслідок влучання ворожого fpv-дрону, загинув 27 вересня 2025 року у бою на Покровському напрямку Донецької області.

Горе, сум і жалоба не полишають Шепетівську громаду, не дають зняти чорні стрічки. 3 жовтня, стоячи на колінах, у Шепетівці знову прощалися із воїном, який загинув за Україну, командиром гармати самохідного артилерійського взводу, самохідного артилерійської батареї, самохідного артилерійського дивізіону сержантом Рябим Іваном Анатолійовичем.