За вироком, 10 березня 2021 року в магазині Шепетівки до місцевого жителя, котрий дивився футбольний матч на своєму телефоні, підсів незнайомець. Разом випили. Коли ж шепетівчанин вирушив додому, чоловік попросив у нього телефон викликати таксі, мовляв, його розрядився. Зімітувавши розмову, ігноруючи прохання потерпілого повернути гаджет, забрав телефон із собою й пішов.
У судовому засіданні обвинувачений вину не визнав, розповів, що дійсно познайомився з потерпілим в магазині, де той дивився футбол. Він запропонував йому усне парі на 300 гривень, що команда, за яку потерпілий вболіває, не виграє. Крім цього, пригощав його алкоголем і шаурмою. Парі той програв. Але зняти гроші в банкоматі не зміг – через неправильний пароль картку заблокувало. Тому він забрав у нього телефон, пообіцявши повернути, коли той віддасть гроші за програш.
Версія потерпілого різниться: каже, про футбол з обвинуваченим не говорив, парі не укладав і усе купував за власні гроші. Коли вийшов з магазину до банкомата, той пішов за ним і попросив мобільний, щоб подзвонити. Поки він набирав пароль на банкоматі, чоловік розмовляв телефоном та потім відмовився його віддавати. На прохання повернути не реагував: відкрито поклав до кишені й пішов.
«Суд вважає, що показання потерпілого, в тому числі про відсутність будь-яких, також і договірних, відносин з обвинуваченим, є правдивими, такими що відповідають фактичним обставинам, оскільки такі узгоджуються з усіма дослідженими судом доказами, не викликають у суду сумніву у їх достовірності, а показання обвинуваченого про те, що потерпілий мав перед ним борг суд розцінює як обраний ним спосіб захисту. Підстав для обмови обвинуваченого потерпілим судом не встановлено», – зазначає суд.
Суд також відхилив доводи сторони захисту, що обвинувачений заволодів телефоном потерпілого не з корисливих мотивів та без бажання збагатитися його коштом, а тому його дії слід кваліфікувати за статтею 356 КК України як самоправство або за частиною 2 статті 190 КК України як шахрайство, оскільки потерпілий добровільно передав майно обвинуваченому й у поданій до поліції заяві сам вказує на вчинення шахрайства.
Суд звертає увагу, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за грабіж має бути встановлено і доведено, що вона усвідомлювала те, що майно, яким заволодіває, є чужим для неї, свої дії вона вчиняє у присутності потерпілого або інших осіб, її дії помічені й оцінюються іншими як протиправні, а також передбачала суспільно небезпечні наслідки своїх протиправних дій і бажала їх настання – такі обставини й встановив суд.
«Беручи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше неодноразово судимий, відбував покарання у виді позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, з огляду на відсутність щирого каяття, позицію потерпілого, який обвинуваченого не пробачив, досудову доповідь на обвинуваченого, наявність обставин, які обтяжують покарання, відсутність обставин, які пом’якшують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства», – констатує суд.
Вирок не набрав законної сили й може бути оскаржений до апеляційного суду.
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду
