А чим для вас є 9 травня?

З кожним роком меншає ветеранів Великої Вітчизняної війни і все дорожчим стає День Перемоги.А як ви сприймаете 9 Травня ?Що для вас значить це свято?

Я його сприймаю як більшість людей: свято великої перемоги, закінчення війни.

По-перше, це свято в мене асоціюється як День Перемоги! Це традиційний день, коли усі ідуть на парад і споглядають гарне дійство. А ще в мене гарні спогади зі школи з цим святом, коли ми усім взводом марширували в 10-му класі. Ті почуття я ніколи не забуду)) Ідеш "в ногу", під музику, з гордо піднятою головою, а тобі уся Шепетівка плексає в долоні. Ото відчуття))) А ще в мене це свято асоціюється з лісом, бо ми завжди у цей день їхали на галявину, відпочивали і вшановували предків, які своє життя віддали 65 років тому... Також з традиційним привітнням ветеранів. Як зараз пам'ятаю....йшли до бабусь і дідусів з квітами і їх вітали. Чесно сказати не оцікували таких емоцій, бо їм так було приємно, що ми виходили з великим задоволенням і із відчуттям виконаного обов'язу. Можу ще багато чого написати, але то вже буде зайвим)) Так що цей день для мене є особливим і має бути таким для кожного

Викликає гордість за свою державу, а не як для декого черговий привід побухать...

Про це свято ми не повинні забувати ніколи. Воювали наші рідні, близькі. Певно, в кожній родині є людина, що пройшла крізь пекло війни. Наприклад, мої дідусь і бабуся воювали.Бабуся - у парт.загоні Ковпака.Часто розповідала,як шила партизанам маск.халати,а Ковпак мою маму на руках в цей час бавив.Також бабуся багато розповідала ,як переховувалась від німців,бо хотіли розстріляти. Дідусь взагалі дійшов з Польськими військами до Берліну! То були розповіді ,яких в книжках не прочитаєш. Ще вразила розповідь свекрухи,як розповідала,яку у війну німці спалили все село - 54 людини ,серед яких було багато дітей!!! Це свято не можна ні в якому разі забувати!!!Тим більше-що ветеранів з кожним роком стає все менше та менше.

В детстве для меня это праздник был чем-то особенным... парад - что-то необычайное для десткой психики... атмосфера праздника, множество людей шагающих вместе... все это дарило необычайные ощущения... но тогда я (да и не только я неверное) не понимал всей сути происходящего.И вот с каждым годом отношение этому празднику меняется... приходит понимание масштабов происходившего в те тяжелые годы... и понимание того сколько было погубленно людских судеб... сколько не родилось нового поколения...Ведь по сути... один маленикий слиток свинца прерывал целую жизнь... Это очень большой праздник, безусловно. Но, смотря на редеющие ряды ветеранов, все больше накрывает мысль о том что за ширмой праздников грустью молчит тишина.. та тишина, в которую ушли все павшие в той страшной войне...И каждый уважающий себя человек должен помнить о том, что сделали наши отцы, деды и прадеды... ВЕЧНАЯ СЛАВА ИМ!Всех с наступающим Днем Великой Победы!!!

Надзвичайно ніяково згадувати, що років 9-10 тому я навіть не мала ніякого уявлення про таке важливе свято...стояла і хіхікала з друзями на одному з парадів...А тепер розумію, це, насамперед, свято пам"яті людей, ціною життя яких було забезпечене наше майбутнє, а також ветеранів, кількість яких невпинно зменшується...І ось, кожного року ми збираємось на парад..це - певна відповідальність...і так приємно дарувати квіти героям або просто класти до пам"ятника..слухати музичні подарунки...Років 3 поспіль перед проведенням урочистостей беру участь у естафеті...а далі кроки у колоні..надзвичайно велика кількість спрямованих на тебе щасливих поглядів..потім, як завжди, похід в ліс або просто прогулянка парком..Це, звичайно, мої так звані традиції..Ось ще кілька днів і ми стоятимемо на щорічному параді...Світла і вічна пам'ять загиблим воїнам! Честь і слава живим героям!

День перемогиСмак незабутній перемоги Лунає досі у серцях Блиск переможної дороги Дарує радість у роках Вони пройшли, вони здолали Той шлях, жорстоких ворогів Неприязнь долі подолали Знайшли себе; серед снігів Серед пустельних бурь змагались З дощем и зливою злились Роки пройшли, вони лишились Вкраїну захищать клялись Під свистом куль ішли до цілі І вибух бомб, снарядів дзвін Їм додавали сил у полі І далі йшов з вогнем загін До перемоги, щоб відбити Фашистів зло, звільнити світ Від окупантів, щоби жити Змогли спокійно, край щоб квіт Героїв мало вже лишилось Покрила скроні сивина А щастя у серцях з’явилось Лише в душі гримить війна На грудях ордени, медалі В строю їх чутно тихий дзвін Нам ветерани спасли долі За це їм наш низький уклін

9 травня це день єдиний в році цілому ветеранів коли згадують, в інші дні усі вони нікому не потрібні...

Я згоден з Klon. Чомусь про ветеранів згадують 9 травня, про депутатську недоторканість напередодні виборів, про церкву перед святом Пасхи і т.д. і т.п.Чому ми не можемо робити добро чи принаймні про це говорити кожного дня, а тільки перед конкретною датою?