Від суспільства споживання до суспільства творення

Чим більше в країні покидьків, тим простіше нав'язати їм свою волю. Так мислять і діють наші закляті друзі по всьому світу. Так, покидьків в нашій країні розвелося так багато, що у закордонних політиканів з'явився не просто вибір, а величезний вибір хлопчиків-поганців, які за невеликі гроші маму рідну життя позбавлять. І це мене дуже турбує: З ким ми залишимося? До пенсії доживуть не багато хто, а ті які доживуть - своєю смертю не помруть.

А тим діячам, чиї діди і батьки зробили переворот у Росії в 17-му році і які розв'язали  2-у світову війну, зараз турбуватися немає про що:  ми вже готові перерізати і повбивати одне одного - ну просто немає про що більше мріяти нашим ворогам. Є з ким робити черговий переворот або, якщо завгодно - революцію.

Ви запитаєте мене: А що робити? Чого ми хочемо? Ні, не так ... Чого хочу я? Я хочу, щоб в країні був наведений елементарний порядок і помінявся вектор руху - від суспільства СПОЖИВАННЯ до суспільства ТВОРЕННЯ.

Чи треба пояснювати, що після часу розкидання каміння має прийти час його збирати. Мені і, я сподіваюся, вам теж, не треба пояснювати, що те суспільство, яке ми побудували останні 22 роки не придатне для життя. Я кажу про нормальне життя для всіх, хто працює, творить, обслуговує, загалом, для тих, хто приносить користь людям і суспільству і кому нікуди (та й нема чого - адже в своїй країні живемо) їхати. Високий рівень злочинності, злочини проти дітей і особистості, корупція, шахрайство в ДУЖЕ великих розмірах - загалом, все суспільство криміналізоване. При цьому повсюдне хамство, грубість, зневага до чужих почуттів, те, з чим ми стикаємося щодня і всюди (за це треба дякувати наше телебачення), ось дійсна проблема, яка вимагає негайного вирішення. Люди, які нас оточують - ось хто робить наше життя не комфортним або нестерпним.

Чи треба пояснювати, що неможливо побудувати суспільство загального достатку, розквіту творчості і виробництва без високої загальної культури. Адже наша культура засунута на задвірки. Та й не можуть окремі передачі про високе мистецтво виправити ситуацію на наших вулицях і в наших будинках.

Перед нами  сьогодні стоїть завдання - зупинити деградацію населення. І це не просто бажання, це вже стає нагальною потребою, як смачна і здорова їжа, як чисте повітря. Культура - це не тільки мистецтво. Культура - це знання та навички, які допомагають людям виживати найкращим чином в існуючих умовах, які вони (люди) завжди прагнуть поліпшити.

Про рівень життя наш уряд намагається навіть не згадувати, нас привчили вимірювати його чим завгодно, але тільки не тим, що нам дійсно важливо. Нам говорять про збільшення пенсії на 100 грн., про збільшення зарплати бюджетникам, про зниження інфляції, про будівництво мостів, доріг і так далі і тому подібне. Але до цих пір люди змушені не жити, а виживати!

Поки тобі нічого не треба - життя прекрасне. Але як тільки виникає якась проблема, або ж навіть просто - бажання, і ось тут ніхто не застрахований ні від чого. Для багатьох починається боротьба за свої права, боротьба за виживання, результатом яких стає усвідомлення того, що ти не в тій країні народився. Ви бачили пряме спілкування президента з народом, Народними депутатами? Смішне і гірке видовище одночасно. Бояри - погані, Цар-батюшка (президент) - добрий.

Хіба ці проблеми має вирішувати президент? Але якщо проблеми людей змушений вирішувати президент, то нехай і вирішує, тільки не на зустрічах типу «Розмова з Президентом» один раз на рік, а щодня, на прямій лінії з народом. Нехай буде так, якщо він, президент, не може домогтися від своїх підлеглих, щоб вони робили свою роботу сумлінно щоденно.

Щоб навести елементарний порядок в країні потрібно підняти загальний рівень культури. Повернути цензуру. Критерієм цензури має бути просте правило: Заборона пропаганди і демонстрації насильства, сексу, агресії, лихослів'я. І ще одна обов'язкова умова яку необхідно впровадити в наше повсякденне життя - брехня повинна переслідуватися скрізь, завжди, не дивлячись на чини. Саме брехня, яку ми терпимо, починаючи з мінімального рівня оплати праці і податків, які просто розкрадаються, не дозволяє нам жити так, як ми хочемо.