Самою незручною для радянської влади етнічною групою були українці

Мова йде про бажання сказати правду вголос. У таких країнах, як Білорусь, Узбекистан, Казахстан, такого бажання ніколи не було. Українці є етнічною групою номер один, яка ріже правду в очі. Якщо говорити правду до кінця, то значна частина українців, які сиділи в політичних зонах за вислови або письмові документи, - це були не вихідці із західної , а вихідці зі східної України.

Я зовсім не хочу сказати, що всі політичні дисиденти-українці були геніями або моральними авторитетами. Не про це йде мова. Мова йде про тихий опір. Це модель казки Андерсона про голого короля, тому що кожен дисидент в переважній більшості випадків - це той хлопчик, який, стоячи в натовпі, сказав «а король-то голий». Хтось сказав про українську культуру, хтось сказав про щось інше.
Хтось розумніший, освіченіші, а хтось ні. Але це неважливо. Для майбутнього, для культури цієї країни дуже важливо, щоб протест був виразним. Повторюю: з Білорусії ніколи жодного дисидента не було. Сьогодні видно різницю між Україною і Білорусією. Хоча багато політиків хотіли б мати тут таку Білорусію, але у них це не вийде, тому що ми інші.