Існує дивна порода жінок, які, ніби, не здатні коритися, які все життя присвячують боротьбі... Вони часто успішні, вони освічені та розумні, володіють мистецтвами музики, театру, кіно... Лише одне мистецтво ніяк не бажають осягати – мистецто бути жінкою. У сучасному світі жінка вважає себе незалежною, вільною від усіх й усього, рівною з чоловіком. Ця емансипація, яка, на жаль, перетворилася у фемінізм, має свої наслідки, які не завжди є позитивними для жінки та суспільства вцілому. Фемінізм (фр. Feminisme, від латів. Femina - «женщина»)-в широкому сенсі- прагнення рівноправності жінок із чоловіками в усіх галузях життя суспільства, у вузькому значенні – жіночий рух, метою якого є усунення дискримінації жінок. Це має суттєвий вплив на роль жінки у суспільстві, починаючи від ролі доньки та дружини і закінчуючи Божим даром материнства.
Духовні відмінності чоловіка і жінки полягають у різних місіях, які на них покладено. ВОНА є втіленням любові, а ВІН уособлює закон. Їх покликання реалізується у батьківстві і материнстві.
І ще задовго до того, як розпочнеться процес виховання, коли дитину навчатимуть сприймати й оцінювати оточуючий світ, вона вчиться відчувати. І саме жінці довіряється чи не найважливіше у суспільстві завдання: оточити любов’ю і ніжністю нове створіння, щоб воно ввійшло у світ відкритим і чуйним до інших. Від матері дитина отримує завдаток любові, який живитиме її все життя. Батько ж подасть новій людині руку і покаже, як йти по життю.
Що я маю на увазі, говорячи: батько – закон. Закон – це те, на що рівняються і чого тримаються. Отже, це правильно. Маля ступає крок і дивиться на батька, щоб почути його схвалення: молодець синку, так тримати! (Однак впавши, побіжить до мами, щоб втішила).
Батьківська підтримка дає дитині почуття значущості, гідності, підтвердження статі і її важливості. І тут спрацьовують ще такі ознаки закону, як стабільність і сила авторитету. Стабільність батьківської любові говорить про те, що вона не залежить від оцінок у школі чи вимитого посуду. Сила батьківського авторитету утверджує і підтримує сина: «Я пишаюсь тобою, ти – справжній чоловік», або: «Ти – жінка і це прекрасно. Я дбатиму про тебе і передам тебе у руки гідному чоловікові, щоб ти була щасливою дружиною і доброю матір’ю».
Невід’ємним елементом закону є відповідальність. Батько, будучи законом і маючи в собі цю рису, вчить відповідальності дітей. Це проявляється в елементах систематичності і послідовності, які вносить чоловік в атмосферу сім’ї та у процес виховання. Таким чином, батько є і захистом, і контролем.
Духовність чоловіка і жінки в їх міжособистих стосунках теж розставляє визначені ролі: ВІН – Христос, ВОНА – Церква. Він робить заклик, вона відповідає. Тобто від нього походить ініціатива, вона в послусі її сприймає, тримає у своєму серці і народжує. Це дуже важливий момент, який підтверджує покликання жінки бути матір’ю не лише у фізичному розумінні. Материнство жінки проявляється якраз у сприйманні чоловічої ініціативи, виношуванні її і народженні, що супроводжується підготовкою, обмірковуванням, часто стражданням, але увінчується радістю – народженням спільного рішення і це все становить закон щасливого життя у згоді. Чоловік – раціоналіст, і від нього мають походити ідеї, а завдання жінки – приймати їх своїм серцем. Тут належне віддається жіночій інтуїції, яка підтверджує розумність чоловічого рішення. Але першість все ж таки залишається за чоловіком, так як інтуїція не може похвалитися вагомими аргументами, якими оперує розум. Зрештою, все вищесказане лише підтверджує, що такий порядок речей природний і веде до злагоди й добра обох.
