Здається, не так давно члени літературно-мистецької студії «Доля» були гостями любительського об’єднання «Гіперборея» і святкового засідання «Спас Святий прийди, спасівкою пригости», аж знову нас запрошують на засідання з нагоди Дня людей похилого віку «Душею й серцем ми молоді завжди». З задоволенням приймаємо запрошення.

Під такою назвою 26 вересня працівники міської бібліотеки для дітей та центральної районної бібліотеки ім. М.Коцюбинського організували акцію – голосні читання віршів Т.Г.Шевченка. Мета якої - популяризація вдумливого читання в будь-якому форматі (друкована чи електронна книга).

Цього року Школа Майстерності для творчих людей з особливими потребами була присвячена 110-й річниці з дня народження М.Островського  та 23-й річниці Незалежності України на тему: «Як гартується сталь – як гартується нація…»

22 вересня в музеї М.Островського відбувся круглий стіл «Музей М.Островського: сучасність і перспективи розвитку». В засіданні взяли участь гості з Києва Піоро В.І., голова Українського центру розвитку музейної справи»; А.Савченко, директор туристичної агенції «Київські фрески»; А.Чередниченко, гол. редактор журналу «Музейний простір»; Граділь В.В., заст. начальника управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації; Смолій Т.В., гол. спеціаліст з музейної справи управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації; Погорілець О.Г., директор державного історико-культурного заповідника «Межибіж»; Пажимський Б.О., директор державного історико-культурного заповідника «Самчики»; Брицька О.М., директор Хмельницького обласного краєзнавчого музею; Одуд Б.М., депутат міської ради, керівник міського осередку партії «Свобода»; Островська Г.А., керуюча справами Шепетівського міськвиконкому; кореспонденти міських газет «Шепетівський вісник», «День за днем» Р.Житинська та В.Ковальчук, представники громадськості міста.

Саме з такою назвою 16 вересня 2014 року в читальному залі бібліотеки ім. М.Коцюбинського було проведено засідання літературно-мистецької студії «Доля».

Чергова виставка в обласному літературно-меморіальному музеї ім. Миколи Островського відкрилася 9 вересня цього року. І, як завше, зібрала зовсім небагато небайдужих шепетівчан, які, відклавши свої справи, поспішили на зустріч з художником Юрієм Пацаном. Добре, що учні шкіл підтримали цей захід. Хоча слово «чергова» якось не дуже пасує до цього заходу – презентації творів самобутнього художника, людини залізної волі Юрія Пацана, який є членом Академії народної творчості, учасником багатьох виставок. Саме таких неординарних особистостей вишукують по всій країні та запрошують до співпраці працівники музею на чолі з директором Тетяною Грищук. Нещодавно ми знайомилися з виставкою Анатолія Бойко, багатогранного митця з Володимир-Волинського, який прикрашає мініатюрними металічними візерунками і оздоблює стразами страусині яйця, займається різьбою по яєчній шкарлупі, а сьогодні з цікавістю споглядаємо картини Юрія Пацана з Київщини.

29 липня в арт-кафе «Хвилинка» відбувся творчий вечір Олега Буркацького «Життя лиш в тобі». Олег нещодавно прийшов у нашу студію, але чи не з першої зустрічі ми були приємно здивовані глибиною духовного світу цієї молодої людини.

29 липня в музеї М. Островського відбувся круглий стіл «Музейний заклад як осередок збереження культурних цінностей національних меншин», ініційований управлінням культури національностей та релігій Хмельницької ОДА.

Колись хтось з великих сказав, що коли у календарі нічого немає, а душа прагне свята, то потрібно придумати маленьке свято і відзначити його. Отож члени літературно-мистецької студії «Доля»  самі  придумують  такі  свята.  Фактично в  студії  стало традицією проводити творчі вечори поетів  і відзначати презентації їх нових збірок.

Ця дівчинка увірвалася у моє життя зненацька – отак, без усіляких домовленостей приїхала з бабусею і дядьком в АРТ-кафе «Хвилинка», щоб зустрітися зі мною (хоча я про це сном-духом нічого не знала). На щастя, я була вдома і запросила Оленочку з бабусею до себе. Поспілкувалися ми з нею близько півгодини, бо їм же їхати додому у село Микулин, сусіднього Полонського району, а це добрих 50 км, але оте перше враження і цілий ряд питань, на які досі не маю відповіді, тривожать мою душу.