Якщо зберігати зовнішню красу можна за допомогою корейської косметики оптом на cocoopt.com.ua, то для душевної якнайкраще підійде поезія.
На порядку денному стояло кілька питань:
- Презентація другої збірки поезій наймолодшого члена студії - Олени Сущенко «Микулинська весна»
- Презентація поетичної збірки Анатолія Огарєва «Весняна мелодія»
- Знайомство з новими членами студії «Доля»
Отаке незвичайне засідання студії, коли незважаючи на осінню пору року, говорили про весну. Присутнім було запропоновано терміново налаштуватися на весняний настрій. Шукаємо в душі весну! – такий лозунг був до вподоби поетам-мрійникам.
Здається зовсім недавно, ми знайомилися в цьому залі з Оленочкою Сущенко і її бабусею, Людмилою Василівною, вітали з першою збірочкою віршів «Якби я птахом білокрилим стала», а сьогодні презентуємо її другу збірочку – «Микулинська весна».
В цю збірку увійшли її вірші про рідне село з фотоілюстраціями рідних серцю куточків.
Люблю тебе, моє село,
Микулин, рідний мій!
…………………….
Наснилося село моє з черешнями,
Весняні ранки радісні, веселі.
Це моя доля схожа з тими веснами,
Що пили щастя у моїй оселі.
Ці ранки я ще довго пам’ятатиму,
Хатини рідної пощерблені пороги.
Про вишеньки-черешеньки співатиму,
Хоч дальні ждуть мене давно дороги.
У збірці багато віршів про річку Хомору та лебедів, які так полюбляють цю місцевість, про чудові краєвиди лугів, полів і лісів.
Волошок попід небом синь,
І неосяжно - в полі жито.
Де край безмежних володінь?
Мов жовту акварель розлито.
А в полі стежечка для мене…
Таке усе близьке до болю.
І біля ніг – пятно зелене,
Полин шепоче щось про долю.
Головне місце у творчості Олени займають вірші, присвячені батькам та рідним. Складна доля у цієї 16-ти літньої дівчинки. Їй так не вистачає материнського тепла!..
Поверни мені, Боженьку, батька і неньку,
Щоб заспокоїлось моє бідне серденько.
Бабуся, Людмила Василівна, все робить для того, щоб Оленочка була щаслива. У збірці є вірш-присвята бабусі, яка нею опікується, дідусю і вчительці. Це найдорожчі для неї люди, які завжди підтримують Оленочку і дадуть вірну пораду.
До числа людей, якими Оленочка дорожить і поважає, можна віднести і лікарів, про яких у неї самі гарні враження. Вірші «Я прихилю для лікарів безкрає небо», «Серце сповнене надією» присвячені людям цією благородної професії.
Цього року Олена стала учасником ІІІ Всеукраїнської Школи Майстерності, яка відбулася 20-22 серпня 2013 року в музеї ім. М.Островського. Клас поетики вів член Національної Спілки письменників України Геннадій Горовий, інвалід по зору І групи. Вперше Оленка була серед дорослих поетів, які уже мають певний досвід написання віршів.
Вірш «Згоріти при великому вогні» - це домашнє завдання для учасників Школи.
Згоріти при великому вогні,
Згоріти за життя свого народу.
У цій страшній, жорстокій боротьбі,
Я вірю, ми здобудемо свободу!
У цей нелегкий для країни час,
Допоки йде війна на сході,
У мене сльози на очах,
Я прошу, годі!
Достатньо материнських сліз,
Достатньо крові, яку ви пролили.
Ви - вороги тепер для нас навік,
Ви нашу дружбу у вогні спалили.
Ми не впадемо на коліна й не здамось,
У нас іще достатньо сили.
Ми нація! Ми є вкраїнський народ!
Нас нищили усі, але не вбили.
А ще Оленочка написала статтю «Україна буде жити» - це було домашнє завдання для курсу Журналістики. У неї були плани прослухати два курси одночасно. Саме цю статтю ми те ж вирішили розмістити у збірочці, адже це її бачення проблем сьогодення.
Відгук на події, що відбуваються на Сході – цілий цикл віршів про війну:
Плаче серце матері за сином,
Що пішов на ту страшну війну.
Де їй бідній віднайти дитину?..
Птахом лине знов на чужину.
Вірш «Надія, Віра і Любов» - це почуття вже не маленької дівчинки, а сформованої молодої людини, особистості. Ви тільки вдумайтеся, як 16-річна дівчинка вміє передати такі складні материнські почуття – переживання за сина, який пішов воювати-захищати рідний край від ворогів.
Соколе ти мій, моя дитинко,
Повернися з вогняного пекла.
Серця мого дорога частинко,
Прихилити ладна тобі неба.
Ти моє життя, моя надія,
Серце бідне плаче за тобою.
У серцях живе велика мрія -
Переможцями ми вийдемо з двобою!
І знову вірш про війну. Це вірш-звернення до солдата чужої армії:
В моїй країні іде війна,
І безневинно гинуть люди.
Земля омилась кров’ю вже сповна…
Цього ніколи не забуду.
Чужинцю, прошу схаменись,
Не знищуй цвіт мого народу!
Ти просто тихо оступись,
Жадану краю дай свободу.
Наступні вірші: «В вогні горіти ворогам», «Стояти будем до кінця», «Йде боротьба і з ворогом страшним»:
В двобої стрілися ми з ним,
Щоб захистити Батьківщину.
З вождем кремлівським божевільним,
Що хоче знищити народ і Україну.
Та Україна буде далі вічно жить,
А я щоденно буду Господа молити,
Щоб Бог нас грішних зміг простить,
Від ворогів допомогти нам землю захистити.
Олена не може мовчати, коли в країні іде війна і гинуть молоді люди.
Патріотичні вірші посідають чільне місце у творчості Оленочки. Це вірші про рідну країну:
Ой, як мені пече душа,
Як хтось сміється з України.
Не вмію ворогів прощать,
Терпіть не буду ні хвилини.
Як серденько мені болить,
Як обкрадають сиротину.
Злодіїв проженемо вмить,
Що зневажають Батьківщину.
Особливе місце у її серці займає Бог, тому звичайними є звернення до Всевишнього про допомогу,
Щоб Україна, як держава збереглася.
Щоб з миром повернулися додому вояки.
Презентація нової збірки віршів для Олени Сущенко - справжнє свято. Це так приємно тримати в руках збірку власних поезій, спілкуватися з друзями та однодумцями. А ще дівчина гарно співає і мріє навчитися гри на гітарі. Присутній на вечорі музикант Анатолій Огарєв запропонував свої послуги Олені і пообіцяв навчити грати її на клавішному музикальному інструменті (синтезаторі).
Побажаємо Оленочці творчих успіхів і здійснення всіх її бажань!
Члени студії «Доля» привітали Олену з презентацією нової збірки і кожен намагався сказати кілька гарних слів цій добрій талановитій дитині.
Щира дяка за допомогу у виготовленні збірки Тетяні Кушнірук, яка надрукувала і своїми руками виготовила книжечку. А ще небайдужим студійцям – Анатолію Огарєву, Олександру Костюку, які надали невеличку матеріальну допомогу у виданні цієї збірочки. А Іван Севастянович Натолочний, у якого дружина - землячка Оленочки, виділив кошти на видання ще 15 екземплярів збірочки.
На цьому ж зібранні студійці вітали Анатолія Огарєва з першою збіркою, що має назву «Весняна мелодія». Збірка починається з пісні «Веснянка». Це дуже символічно, якщо брати до уваги, що Анатолій, перш за все, музикант і тільки нещодавно почав писати вірші.
Захоплення поезією почалося з того, що він написав свого першого вірша про «Незалежність» і віддав його до друку в газету «Шепетівка».
Є багато свят у нас в державі.
Найдорожче тільки лиш одне –
Свято Незалежності, свободи
У житті народу головне.
………………………………….
Так живи, квітуй, моя країно!
Вибір свій зробили я і ти.
Наш тризуб і прапор жовто-синій
Будем гідно у віках нести.
Вірш надрукували і це надихнуло його на написання нових віршів.
Вірші «Ще зимова хуга свище», «Весна», «Весняний вітер на узліссі», «Травневий сад», «Спомин» - всі вірші про пробудження природи і людські почуття. Прості, доступні і мелодійні.
Ой, дівчинонько-веснянко,
Очі - сині небеса.
Ой, дівчинонько-веснянко,
Моя радість і краса.
Невгамовна доля кидала Огарєва з одного міста в інше, поки не закинула в Шепетівку. Анатолій Володимирович народився в місті Кременчук, Полтавської області.Закінчив школу-інтернат № 2 міста Хмельницький. Навчався в ПТУ міста Кремінна, Луганської області, згодом закінчив Хмельницький кооперативний технікум.Працював на заводі Шепетівському заводі«Пульсар» інженером у відділі постачання.
Вірш «Наші в Італії» - це роздуми про побачене ним в Італії, куди доля закинула його на деякий час. І, хоча він там не прижився, проте побачив багато цікавого і корисного, яке можна використати у нас в країні. Анатолій хоче, щоб все гарне, що є в інших народів, українці, які проживають і працюють нині в інших країнах, зуміли привнести в нашу українську культуру.
Він з дитинства захоплювався музикою і вона стала його другою професією.Організував та керував дитячими ансамблями «Подоляночка», «Золота пора» м. Шепетівка. Працює вчителем музики в Новицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Цикл віршів віршів для дітей «Моя рідна школа» - це результат любові до своєї професії. Так напише людина, яка живе шкільними проблемами. Вірші «В перший клас», «Наша школа», «В нас вже є хороша звичка», «Поспішаєм в школу рано», «На уроці музики», «Останній дзвоник» - свідчення небайдужості автора до шкільних буднів, до талановитих сільських дітей.
Прощальний вальс
Несе чарівні звуки,
Як перший крок
Юнацького життя.
Бажає нам
Щасливої розлуки,
Нових звитяг,
Доріг у майбуття.
Ми з вами пам’ятаємо зустріч в АРТ-кафе «Хвилинка» з учнями фольклорного ансамблю «Джерельце» Новичівської ЗОШ. Анатолій Володимирович зумів за короткий проміжок часу виявити талановитих учнів і створити цікавий музичний колектив. А ще він був ініціатором створення вокально-інструментального ансамблю «Дивограй» Травлинської ЗОШ. Фото дітей з ансамблю ми знайдемо у збірнику.
А ось вірш «Дітям» для зовсім маленьких діточок З циклу «Любій малечі»
Зірочки на небі
Світять коло хати.
В ліжечках спокійно
Сплять уже малята.
Казочки прочитані,
Скінчилося кіно,
Лише зверху місяць
Заглядає в вікно.
Будуть хай чарівними
Їх спокійні сни.
Хай дитинство стелиться
Квітами весни.
Хай Господь боронить
Їхнє майбуття,
Щоб щасливим було
Діточок життя.
Зірочки у небі
Світять коло хати.
Спіть спокійно, любі,
Дорогі малята.
Досить цікаві вірші циклу «Шансон», до якого увійшли вірші «Верная подруга» (про гітару), «Старый холостяк».
До циклу «Пісня – моя доля»увійшли пісні «Пісне – наша доля», слова і музика автора; «Пісня про калину», «Шкільна пісня».
Пісню заспіваймо
Про наш любий край,
Хай злетить у небо,
Аж за небокрай.
Про нашу країну
Вільну і єдину,
Щоб нам жить
По правді в мирі,
Пісне нас єднай.
З того часу, як Анатолій Огарєв долучився до студії «Доля», пройшов всього рік, але студійці від цього тільки виграли, як врешті і від кожного, хто привніс в зібрання студійців щось нове, корисне. Активізувалася робота по написанню пісень на слова членів студії. Анатолій Володимирович поклав на музику вірші Василя Ющенка - «Я живу на світі», «Ранок»; вірш Леоніда Жмурко - «Сирень»; Віри Кухарук -«Осінній вальс». Він є автором частівок про членів студії, які розміщені у циклі «Шуточные куплеты участникам литературной студии «Доля». Анатолій під акомпанемент гітари озвучив куплети, чим підняв настрій присутнім.
Протягом вечора лунали вірші і пісні у виконанні Анатолія Огарєва, Олени Сущенко, Павла Лукаревського, Іванни Ліщук, Олександра Костюка, Катерини Дяченко, Василя Ющенко, Тетяни Кушнірук, Андрія Слободенюка, Анатолія Малюка, Віри Кухарук, самобутніх поетів, які долучилися до студії «Доля»: Васьковської Ольги Василівни, викладача коледжу ПДАТУ, Кравчук Олени Володимирівни, вчительки школи-гімназії, Шулика Володимира Івановича, історика, краєзнавця, Кравчук Ніли Дмитрівни, бухгалтера.
