Українська мова протягом кількох століть зазнавала лінгвоциду, тобто свідомого та цілеспрямованого нищення мови як головної ознаки етносу – народності та нації. Передусім його спрямовували проти писемної форми мовлення. Нашу мову придушували, забороняли, піддавали анафемам і гонінням. І в роки російського імперіалізму, і в радянські часи намагалися викорінити, розтоптати й відібрати українську. Кожне століття додавало нових штрихів до лінгвістичної руйнації рідного слова.
9 листопада наша країна святкує День української писемності та мови. Мова, як і Україна, – у нашому серці, і починається вона з кожного з нас. Працівникам Шепетівської міської бібліотеки для дітей дуже хочеться, щоб наші діти любили, цінували рідну мову і гордилися тим, що є українцями, виростали справжніми патріотами рідної землі.
Україною шириться громадський рух, що закликає народних обранців України прийняти новий Закон про мову, який сприятиме консолідації суспільства, формуванню і захисту національно мовно-інформаційного простору, посиленню національної безпеки та суверенітету України.
Російсько-українська двомовністьв Україні, як переконуємося, історично не така вже й давня. Усе це ніби всім зрозуміло, та, незважаючи на це, знову й знову чуємо: коли вже в Україні так «исторически сложилось», коли така велика кількість люду говорять російською, то чому б не санкціонувати у країні дві державні мови?
Сайт міста Шепетівка ©2005-2026
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на shepetivka.com.ua