Чи ми брудні від народження? Чи ми брудними стали. Чи можемо ми когось запросити у гості і не соромитися місця де ми живемо? Чи можемо ми дітям нашим говорити «Будьте, як ми. Беріть від нас краще і йдіть далі» ?

Сільська ідилія. Вечір, сутінки. Край села. Луки, ліс, річка… Та у повітрі дим. Палять картоплиння в перемішку з пластиком. Де спокій? Де мрії, роздуми…

Чи неділя, ранок. Хочеться побути на березі річки. А там сліди безконечних пікніків: пляшки з-під горілки, пива, пляшки пластикові та скляні, розбиті та цілі, і ще якийсь мотлох, що тхне... Де ті місця де народжуються вірші? Де ті місця де освідчуються в коханні?

8 квітня о 12:24 на пункт зв’язку 21-ї державної пожежно-рятувальної частини м. Шепетівки надійшло повідомлення про пожежу в господарчій будівлі в с. Орлинці. Зателефонував власник, який спалював сміття поблизу хліва. Внаслідок сильного пориву вітру полум’я перекинулось на будівлю.

У 2002 році в Шепетівці була проведена широка реконструкція залізничного вокзалу, привокзальної площі з будівлями, що стали візитівкою, окрасою нашого міста. Вже понад 10 років шепетівчани пишаються площею, яка носить ім'я відомого нашого земляка Г.М. Кирпи. Саме завдяки Георгію Миколайовичу, світла йому пам'ять, площа набула нинішнього вигляду.

У селі Пліщин Шепетівського району Хмельниччини найбільше у районі корів, хворих на лейкоз. Місцеві звинувачують стихійне звалище, біля якого пасеться худоба.

Часто ми живемо, і навіть не підозрюємо, яку шкоду наносимо собі та природі, спалюючи листя та сміття, змушуючи тим самим себе та оточуючих дихати продуктами горіння.

Чув по радіо, що в Росії оголосили акцію по збиранню сміття, щоб зробити з нього потім якийсь креативний пам'ятник. Не знаю чи можливо виготовити памятник з картопляного лушпиння або соняшникової лузги та з поліетиленових пакетів, особливо з тих, що літають по Проспекту після суботнього базару, а би точно щось витворив та присвятив тому, хто придумав це надзвичайне лихо, яке є загрозою навколишьного середовища.