Перейменування музею Миколи Островського: забагато спекуляцій, замало фахових думок

Так само у вересні 2014 року самі ж працівники музею ініціювали і провели круглий стіл, учасники якого дискутували про те, яким має бути сучасний музей Миколи Островського. Безумовно виступи прозвучали різного характеру, але головною думкою було те, що важливо у різних формах музейної роботи враховувати сучасні події в житті українського народу. Також учасники обговорення наполягали на тому, що науково-дослідна діяльність музею повинна спрямовуватись на вивченні історії нашого регіону -  Південно-Східної Волині. Щоб за допомогою архівних досліджень, вивчення матеріалів науково-дослідних інститутів, за допомогою розвідок на місці подій, експедицій збирати, вивчати та експонувати матеріали саме про наш край, який ще надто не вивчений, тому має стати об'єктом ретельного і всеохоплюючого дослідження.

Про особу Миколи Островського на той час вже точилися неоднозначні дискусії, публікації в пресі, але питання існування музей його імені не ставилось, бо всі розуміли, що музей залишається єдиною матеріальною візитівкою міста і громада міста не поступиться.

Можна нарікати на владу міста і шукати ворогів на заваді модернізації музею, проте і місцева влада неодноразово пропонувала допомогу, ініціювали зустрічі з відомими фахівцями історичної музейної науки. Розуміючи що літературно-меморіальний музей -  це не просто об'єкт культурної спадщини, це осередок нашої пам'яті, духовного відродження, тому необхідно критично осмислити ставлення до нашого минулого і тільки тоді можливо змінювати стан речей. І навіть у час проведення декомунізації ніякого тиску не було,  хоча усвідомлення відповідальністі у виконання вимог Закону спонукала до прийняття відповідних рішень.

Сьогодні музейна справа дуже змінилися і основна місія музею не тільки зберігати пам'ять про минуле, але і розповідати про те, як змінюється життя, взяти на себе завдання сприяти просвіті своїх відвідувачів, стати місцевим громадським центром, що активно включений в життя свого міста: де збираються люди, стикаються думки, ведуться дискусії, де просто приємно проводити час. 

Здавалося в музеї зрозуміли свої завдання, розпочались різні активності, створювали програми з глибоким задумом і креативною подачею,  шукали нові способи інтерпретації історії, нові способи роботи з публікою. Надзвичайно цікавою вийшла “Інтерактивна подорожі-експедиція Микола Островський під грифом «цілком таємно».

Та щось завадило в подальшому, мабуть самостійність досі лякає. А ще як пояснити те, що необхідно було проводити захід для захисту музею та його назви. 

Так, чудово, що в Шепетівку завітав сам автор музейної експозиції, народний художник України Анатолій Гайдамака, але надалі усі виступи були відверто обмежені власними застарілими поглядами, полонені старими “комсомольськими” звичками, не здатні сприймати сучасні реформи та нові погляди на державу, громадську участь, міжнародну політику музейної справи. Це особиста думка і відповідь на зауваження директора установи: чому не було опонентів в залі? - не цікаво!

Вочевидь, ми радше перебуваємо у різних паралельних світах, хтось виступає за Миколи Островського, а хтось за -  Симона Петлюри. Це реалії нашого життя і, насправді, незважаючи на усі попередні міркування, спадає на думку, що мають право на життя різні погляди, а тому існування експозиції музею, присвяченого  радянській сторінці нашої історії теж є незаперечним. Хоча багатьом байдуже до міфологізованого образу Островського. 

Кожен пам'ятник, меморіальний комплекс чи споруда є символом тієї чи іншої події чи епохи, котра відобразилось на житті наших предків, батьків і взагалі історії держави, і з цим необхідно рахуватись.

Шкода, що у виступах не було дано відповідь на критику останніх публікацій, зокрема статті Мар'яни Матвійчук “Шепетівка. Місто (одного) музею”. Стаття, безперечно, спонукає до роздумів. 

Насправді, Шепетівка не є містом одного музею, а жодного музею! Це підтвердив у своєму виступі колишній голова Хмельницької обласної ради Олуйко Віталій, який нагадав, що наші музеї, в тому числі краєзнавчі є в обласному підпорядкуванні. 

Це дійсно так. Історія не пожаліла наше місто. Усе що могло стати культурним надбанням, було знищено комуністичним минулим. У  Шепетівці взагалі відсутні музеї, мабуть тому і існують такі прискіпливі погляди на музей Миколи Островського.

У обласному центрі є 10 музеїв, здебільшого вони в усіх районних центрах. Напевно слід задуматися і зайнятись дослідницько-пошуковою роботою, що допоможе сформувати реалістичне ставлення до історичного минулого і його відображення в сьогоденному житті, створенні музею. 

Нам необхідний історичний музей міста, чи музей визвольних змагань та рухів, можливо музей єврейської культури. 

Завдяки своїй історії та культурі, в тому числі музейній діяльності, ми маємо розвивати туризм. Музеї на ринку послуг дозвілля повинні розглядатися як основні осередки культури, які мають значний вплив на формування туристичної привабливості міста. А туризм -  це економіка, інновації, нові можливості у розвитку міста. 

Метою розгляду музейної діяльності не є нарікання на безпорадність тих, хто стоїть біля керма місцевого музею, а запрошення до конструктивної розмови.