Із дитинства хлопець мріяв побачити землю з висоти пташиного польоту, відчути азарт від стрибка з парашутом. Заповітна мрія юнака здійснилась – він став десантником 80-ї десантно-штурмової бригади. «Мамо, я стрибав з парашутом!» – слова, які закарбувались в пам’яті мами назавжди. В них було скільки радості та гордості.
Ярослава не лякали труднощі контрактної служби, адже він готував себе до військового життя завжди, займався спортом в школі та професійному ліцеї №20, де вивчився на слюсаря та газоелектрозварника.
Воював він у складі 80-ї бригади, яка одна з перших в березні 2014 року вирушила на схід боронити рідну землю. 8-й блокпост під Слов’янськом був однією з найгарячіших точок. Під постійними мінометними обстрілами Ярослав відчув і страх, і азарт війни.
18 червня 2014 року в сюжеті на телеканалі СТБ показали 8-й блокпост. В той день мама Ярослава побачила по телевізору сина, у камуфляжі, веселого, усміхненого, і дізналася, що він – у пеклі війни.
Ярослав любив життя, мав багато друзів. Його щирість, оптимізм, готовність допомогти в складній ситуації запам’яталась багатьом. Своє 20-річчя Ярослав зустрів на бойовому посту. І залишився 20-річним назавжди…
Нам, шепетівчанам, залишилась пам'ять про героя. Посмертно Ярослав Давидов був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Шепетівки». Його іменем названо одну з вулиць міста.
У краєзнавчому відділ музею М.Островського діє виставка «Ярослав Давидов – воїн, десантник». Через світлини, документи відвідувачі мають змогу познайомитися з Ярославом.
Вічна слава Герою!
