Не лише в браслети Влада вкладає промінчики любові та тепла, а й у мотиваційні малюнки, адресовані мужнім захисникам. Із волонтерами, своєю мамою Альоною Андріївною навідалася до шпиталю, до поранених воїнів зі смачними гостинцями та щирими словами вдячності за мужність і стійкість.
Болить маленьке сердечко Влади і за бійців, які на фронті. Тому й дівчинка вирішила зайнятися чимось корисним, аби повсякчас допомагати захисникам рідної країни. Понад рік тому навчилася плести браслети з допомогою інтернету і самостійно виготовляла оригінальні вироби.
Зрештою, інакше не могло і бути. Змалечку рідні прищепили дівчинці любов до рідного краю, його краси, звичаїв та традицій. Як тільки маленька Влада почала розмовляти, то бабуся Тетяна Андріївна навчала онуку українських пісень. Згодом дівчинка захопилася танцями і залюбки поспішала на репетиції хореографічного колективу «Овація».
Порадували дебютні виступи на великій сцені у Хмельницькому та Житомирі не лише Владу, а й її рідню. Та попри свою зайнятість маленькій школярці вистачає енергії, натхнення плести браслети — обереги для воїнів.
Приєднався до волонтерської команди фонду «Неймовірні люди» і дев’ятирічний Микита Лобай, який теж навчається у Шепетівському НВК №1. На весняному благодійному ярмарку вперше продавав свої вироби, патріотичні браслети, сплетені з бісеру. А зібрані кошти віддав на допомогу військовим.
Обдарований різними талантами, хлопчик із раннього дитинства любив майструвати — вирізав, розфарбовував, клеїв. А захоплення бісероплетінням з’явилося у нього із початком повномасштабної війни.
Відволіктися від повітряних тривог допомагала улюблена справа — своїми руками виготовляв браслети та брелоки.
— Невдовзі син попросив у Святого Миколая, аби він подарував верстат для плетіння бісером, — зауважила Катерина Валеріївна. — А свої роботи залюбки роздаровував друзям, моїм подругам та вимушеним переселенцям.
Коли ж у Микити з’явилося бажання спробувати себе в ролі волонтера, то взявся створювати патріотичні прикраси у жовто-блакитних кольорах. А як дізнався, що зібрані кошти від продажу браслетів підуть на придбання турнікетів для поранених воїнів, то дуже зрадів.
Окрім того, школяр уміє створювати декоративні вироби зі шкіри, застосовуючи різні техніки. Навчається, відвідує гурток і продовжує виготовляти патріотичні аксесуари, які знову продаватиме на благодійному ярмарку.
Минають дні волонтерів фонду «Неймовірні люди» у турботі про українських захисників, які оберігають наш спокій, мужньо борються з ворогом.
— Щодня пакуємо і відправляємо бійцям коробки вдячності з продуктами солодощами, ліками та всім необхідним, що потрібно на фронті, — розповідає очільниця фонду Руслана Ребекевша–Дем’яненко. — І, звісно ж, не забуваємо передати браслети. Нехай ці обереги, сплетені дитячими пальчиками, порятують і захистять від лиха кожного нашого воїна.
А днями, продовжувала Руслана Василівна, її здивували і розчулили аж до сліз одинадцятирічні вихованці гімназії №5 Маргарита Тихомирова та Єва Чукай. Школярок поєднує не лише міцна дружба, а й постійне прагнення допомогти українським воїнам. Подружки майже рік збирали кошти, продаючи браслети, власноруч сплетені. І понад 10 тисяч гривень передали фонду для потреб ЗСУ.
— Саме ці дівчатка Маргарита і Єва надихнули мою десятирічну онуку таким способом збирати гроші для військових, — зазначила Руслана Ребекевша — Дем’яненко. — Наймолодші наші волонтери власним прикладом спонукають дорослих на щоденну працю — не очікувати на Перемогу, а своїми діями її наближати.
І справді, наші діти талановиті та неймовірні. Щиро вболівають за рідну землю, підтримують її захисників — хоробрих вояків, докладають зусиль, аби добрими справами допомогти фронту. І як не пишатися ними, маленькими патріотами?
Газета "Подільскі вісті"
