Паперові гроші швидко знецінювались, тому люди намагалися притримати золоті, срібні, навіть мідні монети на «чорний день». Формувалися і ховалися скарби, які складалися з грошей різного номіналу. Отож, спробуємо визначити трійку «призерів».
Найбільшу частку грошового обігу нашого краю у 1917-1920 рр.. становили царські рублі, які продовжували накопичуватися в селян і міщан, попри те, що імперія вже не існувала. Номінали імперії, які часто зустрічаються в музеях і приватних колекціях й дотепер - 1, 3, 5,10,25,100,250 рублів. На схованки з паперовими грошима часів правління царів Олександра ІІІ і Миколи ІІ можна було натрапити на горищах селянських хат, у підвалах будинків волинських та подільських містечок, у квартирах царських офіцерів та чиновників, в палацах імперських еліт, які, разом з родинами, в 1917 р. поспіхом тікали до Парижа, беручи з собою лише документи та золото.
На другомумісці перебували гроші молодої Української Народної Республіки – спочатку вони називались карбованці. Центральна Рада випускала гроші номіналом 10, 25, 50, 100,250, та 1000 карбованців. А вже 1 березня 1918 р. Центральна Радаухвалила Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», яким було запроваджено нову грошову одиницю – гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.
Протягом 1917–1919 років були надруковані банкноти номіналом у 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців. Також протягом 1918–1919 років були надруковані грошові знаки у 2, 5, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень.
На почесному третьому місці серед паперових грошей перебували банківські білети Тимчасового уряду, також відомі, як «керенки». Вони випускалися з вересня 1917 р., і знаходились в обігу аж до 1922 р. Причому, більшість цих грошей друкували вже більшовики в той час, коли сам голова Тимчасового уряду, Олександр Керенський вже давно перебував в еміграції за кордоном. Особливістю «керенок» було те, що вони дуже швидко знецінювались, і випускались великими листами, по 40 купюр на кожному.
Деякі люди міряли ці гроші метрами, врешті, це згадується в радянському агітаційному фільмі «Невловимі месники», коли за голови більшовицьких диверсантів давали: «керенками півтора метри, радянськими рублями – дві тисячі і п’ять тисяч розписками від самого батьки Бурнаша…» Також, бували випадки, коли на реальні купюри, наприклад,царські, бійці повстанських загонів ставили власноруч зроблені штампи з різними гаслами, жартами, чи просто лайливими словами, на кшталт: «гоп, куме, не журися, в Махна гроші завелися!».
З 1919 р. радянська влада починає випуск паперових грошей – так званих «радзнаків», а монети з міді, білону (розбавленого сріблом сплаву), срібла, та золота, подекуди, пішли в обіг з 1921 р. У 1922 -1924 рр.. грошова реформа була проведена в РРФСР, а потім — у новоствореному Радянському Союзі. Вона передбачала обмін старих знецінених радянських карбованців шляхом деномінації на нові та впровадження твердої, забезпеченої золотом валюти — радянського червінця. Золоті червінці з зображенням «сіяча» практично не були на внутрішньому ринку, бо ними намагалися розрахуватися з зовнішніми боргами СРСР. Реформа мала на меті впорядкувати грошову систему країни, яка опинилась на межі колапсу після перших років свого «комуністичного» існування, зупинити інфляцію істворити підґрунтя для успішного впровадження НЕПу. Комуністичні мрії про світ без грошей виявились черговим «ідеологічним фентезі».
Музей Пропаганди
