«Днями на станцію «Академік Вернадський» прибув криголам «Ноосфера» з рештою учасників української команди. Через шторм кілька днів не могли почати розвантаження устаткування, пального та продуктів харчування. Зараз погода і самопочуття нормальні», – каже Максим. Та додає: «Важко від розуміння того, що відбувається в Україні. Проте перервати експедицію та повернутися зараз додому можливості не має».
Різниця в часі з Україною в нас 6 годин
Максим Білоус розповідає, що різниця в часі в Антарктиді з Україною складає мінус 6 годин.
«Погода зараз більш-менш стабілізувалася, бо ці всі дні був шторм, зараз приблизно від 0 до -1 градуса і не має вітру. Декілька днів тому, коли підійшло судно, був дуже великий шторм і ми не могли нічого вдіяти: ні завантажитись, ні розвантажитись. Зараз починається розвантаження судна», - розповідає чоловік.
Плили до Антарктиди з Чилі
«Судно, яке везе експедицію в Антарктиду, виходить з крайньої точки Чилі, з містечка Пунта-Аренас. Особисто мене морська хвороба не мучила. Але багато людей загойдувало, бо судно перетинало протоку Дрейка, в якій понад 300 діб на рік триває шторм. Це місце – найбурхливіше на Землі. На станції я знаходжусь місяць. Приїхав раніше за інших, тому що треба було замінити дизель-генератори та інше різне обладнання. А вся експедиція дійшла до станції тільки зараз: вийшли 25 березня, а 31 були вже тут», - розповідає Максим Білоус.
Українська станція на острові Галіндез
Зі слів Максима Білоуса, українська станція знаходиться за 8 кілометрів від материка Антарктида. Зараз він знаходиться саме на ній.
«Галіндез входить до групи аргентинських островів. Навкруги океан, а сама станція на острові знаходиться. Колись станція була британською. У 1996 році її передали, як подарунок, Україні. В самому приміщенні станції доволі комфортна температура +18 - +20 градусів. Станція добре опалюється котлами на дизельному паливі. Перебувати всередині доволі комфортно, як і в нас у домівках», - каже Максим.
На станції житиме 14 українців
«На станції цього року зимуватиме 14 людей, - розповідає Максим. - У експедиції – всі українці. На станції можуть бути лише українці, бо це українська станція. П'ятеро з них – це технічний персонал, решта – науковці. Серед технічного персоналу є кухар, лікар, механік, дизеліст та системний адміністратор, який відповідає за комп'ютерні мережі. Серед науковців є метеорологи, біологи, геофізики тощо. Їсти готує кухар. Запаси завозяться на станцію один раз на цілий рік. Зараз ми будемо займатися розвантаженням продуктів та палива».
Готуємо звичайні українські страви
«Щодо харчування на станції, токухар пече сам хліб, є різні каші. Сухого набору нема, але є і капуста, і буряк, і морква, і картопля, і м'ясо – звичайна українська кухня. Усе готується зі свіжих овочів. Кожен тиждень ми їмо борщ. Звичайно, із салом трохи є проблема, бо продукти доставляються з Чилі, а в Чилі культури споживання сала немає», - говорить Максим Білоус.
У кожного на станції – свої завдання
За словами Максима Білоуса, у кожного співробітника станції є свої завдання, які він має виконувати і чим він має займатись.
«Наприклад, якщо погода дозволяє, то біологи проводять майже цілий день на вулиці, десь на виїздах, плавають на човнах різними островами, збирають різні зразки тваринного та рослинного світу, ведуть моніторинг тваринного світу, спостерігають за китами, за тюленями. Я, як механік на станції, постійно слідкую за всім обладнанням на станції, за котлами опалення, за насосами. Якщо щось потребує ремонту чи технічного обслуговування, то я це виконую. Дизеліст так само слідкує за справною роботою дизельних генераторів, які виробляють електрику на станції. Якщо ж погода не дозволяє робити чогось, то всі знаходяться у приміщенні», - розповідає Максим.
У цьому році була проведена дуже велика робота, продовжує свою розповідь наш земляк. Каже, за цей місяць замінили дизельні генератори, ще ті старі, британські, які пропрацювали більше 40 років, на нові. «У минулому році замінили котли опалення на сучасніші, поставили новий сучасний кран для розвантаження, маніпулятор. І так щороку: на станції проводиться постійна модернізація, щось старе забирається, щось нове ставиться», - говорить Максим Білоус.
У вільний час збираємося разом
«Звичайно, тут, на станції, ми маємо вільний час. Якщо в когось немає нагальних завдань, то в неділю всі відпочивають. В суботу маємо святкову вечерю, яка є старою традицією і походить ще від британців: всі святково одягаються та кухар накриває стіл, готує різні смаколики. Це для розрядки постійної буденності», - каже Максим.
Царство снігу та льодовиків
За словами шепетівчанина, сніг в Антарктиді впродовж року не сходить взагалі, а таких понять як квіти чи ще якась рослинність, тут немає.
«Тут усе біле або біле з чорним, бо взагалі немає ґрунту. З рослинності тут максимум, що є, це глухий лишайник, та ще інколи на схилах один вид травички виростає, який майже неможливо розгледіти, бо він дуже малий і специфічний. Тут нема якоїсь зелені чи ще чогось. Відповідно до антарктичних договорів, сюди заборонено привозити будь-які біологічні елементи, подібні до настінних рослин чи до чогось подібного, і їх вирощувати. Це тому, що уся Антарктида вважається заповідником. Відповідно ніяких тварин і рослин із собою ніхто не привозить. Заборонено також наближатися до будь-яких тварин, рухати їх, чіпати; це мають робити тільки біологи з науковою метою», - розповідає Максим Білоус.
В Антарктиді віруси «замерзають»
«Як правило, на станції всі почуваються добре, - каже Максим. - Простуда, тут буває вкрай рідко - в Україні її можна підхопити набагато швидше. Так відбувається тому, що наш організм швидко призвичаюється до таких температур, а вірусів тут взагалі немає. Якщо вже хтось і хворіє, то на станції є у штаті лікар, який одразу допомагає і ставить людину на ноги».
Ми повністю в курсі того, що відбувається зараз в Україні
«Звичайно, всі, як то кажуть, на великих нервах. Дуже важко, коли ти тут, і нічим не можеш допомогти, зарадити в цій ситуації, піти на війну. Родина знаходиться в Україні, і це дуже важко переноситься. Гіршого нема, коли ти десь далеко і нічим не можеш зарадити. Є деякі хлопці, родини яких залишилися і на окупованих територіях: і на Харківщині, і на Чернігівщині, і з Мелітополя є, і зі Славутича є, тому по-різному. Перервати експедицію та повернутися в Україну взагалі неможливо. Проте усе неодмінно закінчиться і ми переможемо. Слава Україні!», - каже шепетівчанин Максим Білоус.
