війна

Нетішинські військовослужбовці Національної гвардії України (В/Ч 3043) провели масштабні нічні стрільби із застосуванням приладів нічного бачення. Під час практичних занять бійці вдосконалювали навички, які є критично необхідними для виконання бойових завдань у темну пору доби.

Минулого тижня Ізяславська громада з глибоким сумом провела в останню земну дорогу двох своїх земляків — військовослужбовців Збройних Сил України. Скорбота тихо переступила поріг, залишивши по собі порожнечу, яку неможливо заповнити словами.

Сьогодні, 15 червня, Славутська громада зі сльозами на очах попрощалася зі своїм земляком, мужнім солдатом та Героєм — Денисюком Русланом Олександровичем. Він повернувся додому «на щиті», віддавши життя за незалежність України.

29 травня 2026 року жителі села Берездів зі сльозами на очах та невимовним болем провели в останню земну дорогу свого земляка — молодого захисника України Володимира Леонідовича Рибіцького. З кінця 2024 року воїн вважався зниклим безвісти, і лише тепер родина змогла гідно з ним попрощатися.

13 червня Улашанівська громада з болем та скорботою провела в останню дорогу свого земляка, мужнього воїна, світлу та надзвичайно чуйну людину — Яремчука В’ячеслава Володимировича. Його життєвий шлях був тісно пов'язаний із дорогою, допомогою людям та великою відповідальністю за їхні життя.

Вчора, 12 червня, Плужненська громада з глибоким сумом і невимовним болем провела в останню земну дорогу свого земляка, мужнього Захисника України — солдата Віктора Івановича Панасюка. Воїн віддав власне життя за незалежність, мир та територіальну цілісність держави.

Хмельницький апеляційний суд скасував рішення Шепетівського міськрайонного суду, яким військовослужбовця ЗСУ було оголошено померлим. Апеляційна інстанція стала на бік військової частини та постановила, що така процедура є передчасною, оскільки у районі зникнення захисника досі тривають активні бойові дії.

11 червня 2026 року жителі Грицівської громади зі скорботою та невимовним болем у серці провели в останню дорогу Захисника Олега Ростиславовича Багрія. Понад рік і два місяці воїн вважався зниклим безвісти, проте експертиза ДНК остаточно підтвердила найстрашніше — чоловік віддав своє життя за Україну.

Втрата кожного українського захисника — це рана, яка не загоїться з плином часу. Сьогодні Білогірська громада схилила голови у скорботі, зустрічаючи «на щиті» мужнього воїна, старшого сержанта Ніколайчука Олексія Михайловича. Понад два роки родина жила в тяжкій невідомості, перш ніж змогла гідно попрощатися зі своїм Героєм.

10 червня Шепетівська громада зі сльозами на очах та глибоким болем зустріла «на щиті» свого земляка — солдата, навідника механізованого відділення Андрія Миколайовича Яворського. Понад півтора року родина та близькі жили між надією та болем невідомості, проте війна забрала життя відважного воїна.