Переглядаючи інтернет ресурси, я знайшов як на мене досить актульну для сучасності проблему, це проблема сквернослів'я. Читачеві стає зрозуміло, що мова героїв буде максимально наближеною до найгірших зразків вуличного жаргону і настільки ж віддаленою від літературної мови. У цьому випадку кіно, як відображення реального життя, виявляється болюче-реалістичним. Справді, на наших вулицях щодень більшає нецензурщини. Вона виходить за стіни окремих квартир, перестає бути ознакою низького соціального статусу чи недостатнього виховання. Матюк стає (на превеликий жаль) частиною щоденного лексикону все більшої кількості наших співгромадян. Ми вже не дивуємося і не обурюємося, коли матюкається сп’янілий чоловік, але ж не менш „майстерно“ почали висловлюватися…

Початок інтерв'ю ви можете прочитати тут http://shepetivka.km.ua/statti/kultura/item/404-illya-dik-na-tantspoli-bilshe-divchat-persha-chastina.html

Відомо, що 2001рік нового тисячоліття був оголошений Євросоюзом «роком мови». Приємна новина для нашого слуху, раптом у нас в Україні через це що – небуть гуманітарно – практичне станеться. Але сталося це приблизно так: «Будемо повально вивчати англійську,німецьку, французьку, як традиційні мови, розмовляти російською,як найбільш поширеною в пострадянському просторі і згадувати про ту, якою говорили наші діди і прадіди».

Останні роки відкривають чимало призабутих імен наших видатних земляків. Серед них – поет Герась Соколенко (справжнє прізвище – Шмигельський), 90-річний ювілей якого припадає на початок березня.