Вівторок, 21 квітня 2020 17:42

У Шепетівських концтаборах загинуло понад 22 тис. людей

У Шепетівських концтаборах загинуло понад 22 тис. людей Фото Марії Юзлової

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів - пам’ятна дата, що відзначається щорічно 11 квітня за ініціативою ООН. Цей день встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів концтабору Бухенвальд 11 квітня 1945 року.

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн існувало понад 14 тис. концтаборів, гетто, через які пройшли понад 20 млн. чоловік із 30 країн світу. 12 млн. не діждалися визволення, серед них – близько 2 млн. дітей.

У монографії «Воєнне лихоліття на Поділлі (1941-1945 рр.),», виданій у 2007р. Державним архівом Хмельницької області під загальною редакцією кандидатів історичних наук Слободянюка П.Я. та Федорчука О.М. говориться, що на території Кам`янець-Подільської (тепер Хмельницької) області були створені табори для військовополонених у містах Дунаївці, Деражня, Камянець-Подільський, Проскурів, Летичів, Старокостянтинів, Славута, Шепетівка (два) та у селищі Ярмолинці.

З 1941 по 1944 рр. у створених на території області таборах від рук нацистів загинуло понад 255 тис. військовополонених, у тому числі: в Славутському таборі «Грос-лазарет-301» - 155 тисяч, Кам’янець-Подільському – понад 6 тис.; Старокостянтинівському – 3тис., у Шепетівських таборах – понад 22 тис. Страшні і вражаючі цифри. У фашистських концтаборах людину вбивало все: каторжна праця, голод, холодні бараки, знущання есесівських наглядачів, експерименти «дипломованих лікарів».

На Хмельниччині лише у Шепетівці було два табори для військовополонених. В період окупації нашого краю фашистами місто залишилось важливим залізничним центром. Сюди у товарних вагонах доставляли військовополонених з усієї України , щоб потім далі відправити на каторжні роботи в Німеччину, в інші концтабори Європи. Тисячі людських доль пройшло через Шепетівку у 1941-1944 рр., тисячі військовополонених прийняла шепетівська земля – тут обірвалось їхнє життя.

На полонених заводили табірні картки, в яких було вказано головні відомості про людину: адреса родини, місце та дата полону, в яких таборах перебував, дата смерті і місце поховання, у деяких є навіть фото, відбиток пальця. Заповнювались картки на німецькій мові. З таких документів можна дізнатись про долю солдата.

Звичайно, збереглися не всі табірні картки - у полум’ї війни їх багато знищено.

Шепетівський краєзнавець Лукашенко О.Л., для якого тема Другої світової війни болюча і близька, першим у нашому місті розпочав пошук подібних документів. До цієї роботи підключились і музейні працівники. Хоча, цією справою може зайнятись кожний, кому не байдужа солдатська доля.

Аналіз німецьких документів свідчить, що багато червоноармійців потрапляли у полон на шепетівській землі у 1941р. Єфіменко Дмитро Петрович, 1907 р. народження, уродженець Шепетівки, рядовий, табірний номер 2863, потрапив у полон 12 липня 1941р. у Шепетівці. Загинув у таборі 11 квітня 1942р. Захоронений на кладовищі табору 319 у м. Хелм (Польша). У табірній картці вказано адресу дружини солдата Єфіменко Людмили, яка проживала у с. Дерманка Шепетівського району.

Можливо, однополчанином Єфіменка Д.П. був шепетівчанин рядовий Яковчук Микола Максимович, 1916 року народження, адже потрапили вони у полон в один день. Недовгою була життєва дорога 25-річного Миколи – помер у полоні 8 квітня 1942 р., похований на кладовищі табору 319 у м. Хелм. На жаль, немає фото наших земляків, але можна відчути, скільки болю, страждання, приниження відчули вони і тисячі таких же солдатів, адже шталаг (табір) 319 у польському місті Хелм був одним із найстрашніших у Європі Ця фабрика смерті була створена для радянських військовополонених, але сюди потрапляли люди інших національностей. У 75-и братських могилах на кладовищі колишнього табору 319 у м.Хелм покояться останки більше 200 тисяч військовополонених різних національностей. Кладовище обнесено кам`яною стіною, на його території – пам`ятник жертвам нацизму.

Шепетівчанин Мазуренко Іван Петрович, 1906 року народження, був захоплений у полон в Шепетівці в липні 1941 року. Перекидали його із табору в табір, загинув у таборі 380 на польській землі.

Потрапили у полон в Шепетівці в липні 1941р. рядові Савунін М. Ю., Ліпський О. К., Сомгура С.А., Мельников К.Б., Ішитін М.К., Решетко І.М. та багато інших. Вражає табірна картка на Савуніна Михайла Юхимовича тим , що на ній збереглося фото – молодий хлопець, на грудях табличка із табірним номером 85056 , в очах невимовний сум і біль. З німецькою акуратністю записано, в яких таборах довелося поневірятись хлопцю за довгих три роки полону. Він боровся за життя, та весна 1944 р. для нього була останньою. Помер у таборі II А в Німеччині, було Михайлу лише 23 роки.

Ліпський Олександр Кононович, 1911 року народження, із села Волиця-Ляховецька Теофіпольського району, табірний номер 10125. Із Шепетівки його відправили на каторжні роботи в Німеччину, де він помер у шталазі (таборі) III D, який знаходився в Берліні.

Табірні картки Шепетівського концтабору рідко містять фотографії. Серед знайдених із фотографією німецький документ на Свистуна Миколу Сидоровича, 1915року народження, із села Григорівка Васильківського району на Дніпропетровщині. Великі сумні очі Миколи врадають кожного, на грудях табличка із номером 4837, сфотографований на подвір`ї Шепетівського табору 357. У Шепетівку хлопець потрапив зі збірного пункту Борисполя, та тут він залишався недовго. Як свідчить документ, помер 18 серпня 1942 року в одному з таборів Німеччини.

У табірних картках вказано інколи номер могили захоронення військовополоненого. Так Ганзюк Григорій Семенович, 1905 року народження, з Вінниччини, рядовий, ломер у Шепетівському таборі 357 19 серпня 1941 р. Похований на табірному кладовищі в могилі №2.

Померли у Шепетівському концтаборі 357 Нестерук Олександр, Мензу Петро, Миличник Остап із Вінниччини, Куц Василь, Борисов Володимир, Катренко Степан, Павленко Матвій із Київщини, Ляшенко Федір із Сумщини, Багдасарян Мушек із Вірменії та багато інших. Пошук імен загиблих в шепетівських таборах триває.

Під час жорстоких боїв за визволення Шепетівки у січні-лютому 1944 року радянські воїни, на жаль, теж потрапляли у полон. Війна є війна. Ось що розповідають документи: Грачов Віктор Костянтинович, 1907р. народження, з Іванівської області, рядовий. Потрапив у полон 28 січня 1944 року в Шепетівці. 11 лютого він вже був у таборі в Польщі, де помер 9 травня 1944р. Набов Гаврило Федорович з Київщини, потрапив у полон 19 січня 1944 року в Шепетівці, табірний номер 126565, помер 5 травня в концтаборі на території Польщі.

Демидов Спиридон Семенович з Київщини, потрапив у полон 27 січня 1944 року в Шепетівці, табірний номер 90427. Помер 16 червня 1944р. в концтаборі на території Німеччини.

За сухою мовою документів – людські життя, які поглинула жорстока фабрика смерті нацизму. Пошук персональних табірних карток – це велика праця не одного дня, місяця, року. Наш громадянський і високий людський обов’язок - увічнити світлу пам’ять усіх полеглих.

Науковий співробітник Музею Пропаганди Марія Юзлова

Останнє редагування Вівторок, 21 квітня 2020 19:22

Коментарі (0)

Коментарі відсутні

Залиште ваш коментар

  1. Можете коментувати як гість, але ліпше Зареєструйтесь або авторизуйтесь
Вложения (0 / 6)
Поделиться вашим местоположением

Авторизація

Погода

Погода