Ідея створити «Бліндаж» виникла з мрії подружжя Тихонюків про власну кав’ярню. Юлія вже з 2019 року працює баристою, а її чоловік служив у 88-му окремому батальйоні 106-ї бригади ТрО.
«Ми вирішили зробити мінімузей, щоб пам'ять лишилася про наш батальйон, який розпався. А щоб це місце жило — відкрили й кав’ярню», — розповідає Юлія.
Назву «Бліндаж» обрали невипадково — усе в інтер’єрі зроблено власними руками з підручних матеріалів, що нагадує справжній військовий побут.
«Ми довго думали, як назвати. А потім, коли закінчували ремонт, сказали: буде “Бліндаж”. Бо воно все — з дощок, тканини, зроблене швидко, своїми силами», — ділиться засновниця.
Місце, де ветерани почуваються «як вдома»
Тут збираються військові, їхні родини, волонтери й діти. Часто заходять жінки, чиї чоловіки безвісти зникли — вони разом вишивають рушники.
«Приходять хлопці, сидять, відпочивають, спілкуються. Це місце, де можна просто побути серед своїх», — каже Юлія.
У «Бліндажі» є незвичне правило: військові, які приносять шеврон свого підрозділу, отримують каву безкоштовно. Таким чином формується стіна шевронів — справжній літопис війни.
Музей трофеїв і пам’яті
В окремій частині кав’ярні — музей бойових артефактів. Тут — уламки зброї, шоломи, дрони, уламок ракети, збитої над Шепетівщиною, бронежилети, документи російських військових і прапор України з підписом командування 88-го батальйону.
«Найцінніше — це прапор з підписом Валерія Залужного. Він був і з нами в Лимані, і в Бахмуті. Ми повісили його тут, щоб залишився як пам'ять», — каже Іван Кунашенко.
У музеї також є книга «Нескорені й незабуті» — фотозбірка бійців батальйону, які пропали безвісти або загинули. Зараз готують другу — вже з іменами полеглих героїв.
Простір для спілкування й відновлення
Кав’ярня живе не лише як музей. Тут проводять вечори настільних ігор, зустрічі волонтерів, дитячі заходи.
«Молодь приходить, бере каву чи коктейлі, грає, спілкується. Ми хочемо, щоб тут завжди було життя», — розповідає Юлія.
На питання, у чому її сила, Юлія відповідає коротко:
«Підтримка чоловіка — і все. Він завжди мене підтримував».
Для громади Шепетівки «Бліндаж» став символом того, що навіть у час війни можна створювати місця, які об’єднують, надихають і зберігають пам’ять.
