Озвались в серці співом голосним

Озвались в серці співом голосним
Слова, які колись казала мати:
Не вір «братам», які прийшли вбивати!
В Криму двобій став нині мовчазним.

У голові думок бентежний стук:
Невже душа у «брата» обміліла?
Чи від жадоби одірвать хотіла,
Край, що його плекали стільки рук?

Ми втратили усе в найперші дні…
Не вірили, що будуть убивати,
Що нам з братами нині воювати.
Дружини наші й матері сумні,

Бо у серцях давно вселився страх
За діточок малих, синів і дочок.
За рідну хату батьківську й садочок,
Біль чорний у заплаканих очах.

Та це ж татар прапрадівська земля!..
Яких колись давно депортували.
Повернення усі роки чекали,
Щоб глянути на луки і поля.

Та знову закрутилася спіраль,
З Кремля неситим оком знову ворог
Все поглядає… всіх зітре на порох.
Ні діток, ні дорослих їм не жаль.

Хай навіть згине все навкруг живе.
Їм не болітиме… в таких немає серця.
Ні співчуттям, ні болем не озветься,
Добро у чорноті не оживе.
Віра Кухарук