Як прикро, що не станемо братами

Як прикро, що не станемо братами
З тобою знову, мій російський брате.
Ти прірву вирив власними руками,
Щоб Україну-неньку розірвати.

Непрошеним прийшов у дім сьогодні,
Нам свою правду хочеш нав’язати?
Ти світ штовхаєш просто до безодні…
Щоб Третю світову знов розв’язати?

Свої права я буду захищати!
Ніколи не поставиш на коліна.
Вбиватимеш… Я буду воскресати!
Хай лишиться мене лиш крапелина.

Я з тої крапелиночки воскресну,
І проросту в світ новий крізь каміння.
Надії білим птахом ввись крізь весну!
Хай буде вільним нове покоління!
Віра Кухарук