Русь Київська - одна на двох в нас ненька

Русь Київська - одна на двох в нас ненька,
Твого дитинства, брате мій, колиска.
Нас рідних в цьому світі тільки жменька,
Немов разок червоного намиста.

Ти йдеш у світ облудними стежками,
Давно згубив у Храм святий дорогу.
Матуся зніме біль страшний руками,
Пригорне і забудуться тривоги.

Сокира в тебе вже напоготові,
Готовий мову рідну розіп’яти.
Та скільки ж можна цю стражденну мову
Під ноги брату-нелюду жбурляти?

З добром до тебе, ти ідеш війною.
Від твоїх зрад уже в душі холоне,
Під мирним гаслом ти ховаєш зброю.
Сльоза у серці аж пече солона.

Моя душа - вона, мов на долоні.
Я стільки років в братню дружбу вірив.
В тривозі ночі мамині безсонні,
Нас хибні кроки приведуть до прірви.

Зніми з очей, мій братику, полуду!
Нехай довіра виросте з любові!
Нову країну будувати будем,
Згадай матусі ніжні колискові.

Ми ж стільки років в дружбі разом жили.
В одній країні об’єднали долі.
Війну, розруху, голод пережили,
І землю не ділили для престолів.

Чому ж сьогодні ти прийшов, як Каїн,
Моє життя неправедно забрати?
Іуди владу встановити до окраїн?
Історію Русі переписати?
Віра Кухарук