Схилились верби над водою

Схилились верби над водою,
І тихо гублять срібні сльози.
А ви ж стояли у морози
Завжди готові до двобою.

Сьогодні кажуть, ви - герої…
Та краще б нам були живими!
Синочку, ти пішов із ними
З орбіти відійшов земної.

Синочку!...- знову мені снився…
Лежиш холодний в домовині
Побитий… руки, ноги - сині…
Вбивали - Господу молився,

Щоб захистив на полі битви
Від «беркутят» і від «тітушок».
Їдучий дим автопокришок…
Сміливо йшов по лезі бритви.

Та раптом шлях твій обірвався,
Спуститися з небес несила.
Архангел Михаїл вагався,
Чи не віддати свої крила.
Віра Кухарук