Важко підібрати слова та стримувати емоції, коли у засвіти відходять молоді Герої. Коли батько проливає сльози над домовиною, коли згорьовані брати й сестри не хочуть вірити у страшну трагедію, коли побратими схилившись навколішки цілують блакитно-жовтий стяг, навіки прощаючись з другом, товаришем, командиром...

Вже одинадцятий рік Україна втрачає внаслідок війни, розпочатої російськими окупантами, тих, хто завжди був готовий допомогти, підтримати, захистити. Хто без вагань та сумнівів став на захист Батьківщини та віддає найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити на вільній, своїй Богом даній землі.

Трагічним та сумним сьогоднішній день є для Славутської громади. Із невимовним болем на серці та раною у душі жителі віддали останню шану земляку, справжньому Герою – Тимощуку Андрію Євгеновичу — Захиснику, який поклав своє життя за нашу свободу та незалежність.