Ця мешканка наших лісів уже не вперше позує перед камерою. Сарни – справжні господарі полісських лісів. Вони з легкістю маневрують серед хащ і, здається, знають усі потаємні стежки заповідної природи. Але наші фотопастки – уважні спостерігачі!
Сарна європейська (козуля) – звичайний і досить поширений вид нашої фауни. Ця струнка, граціозна і красива тварина є справжньою окрасою наших лісів.
Сарну часто називають дикою козою, насправді ж із козячими в неї мало спільного. Належить ця тварина до родини оленевих і є найменшим її представником. Населяє – ліси, чагарники, очеретяні зарості.
З усіх парнокопитних звірів сарна є найбільш пристосованою до зміненого господарською діяльністю людини природного середовища. Наприклад, суцільні рубки лісу у великих лісових масивах, а також розрідження деревостану (зниження повноти) сприяють покращенню кормової база угідь для неї. І, як правило, при належній охороні чисельність тварин тут починає збільшуватися.
Основу харчування козуль складають трав’янисті та деревно-чагарникові рослини, проте в незначній кількості тварини споживають гриби, лишайники, лісові ягоди та фрукти. В польових угіддях сарни поїдають бобові і злакові трави, озимину жита та пшениці, буряки, кукурудзу.
Взимку ці звірі харчуються пагонами дерев, кущів, листям ожини, осоками, чорницею. Вони дуже часто виходять на свіжі лісосіки і об’їдають пагони зі зрубаних дерев.
Сарни ведуть самостійний і тимчасово-груповий спосіб життя. Влітку живуть поодинці, дорослі самиці з дитинчатами, а восени і взимку об’єднуються в невеликі гурти, частіше з 3-6 особин. Із збільшенням товщини снігового покриву кількість тварин в гуртах може зрости до кількох десятків. Це свідчить про те, що великими групами пережити сувору зиму тваринам легше.
Розподіл сарн в зимовий сезон року має мозаїчний характер. Звірі зосереджуються на ділянках з достатньою кількістю доступних кормів. Наприклад, до утворення глибокого снігового покриву основними місцями концентрації сарн є ділянки лісу зі значною кількістю ожини волохатої та осок – волосистої і лісової. У періоди багатосніжжя, коли висота снігового покриву перевищує 25 см, козулі переміщуються на ділянки з достатньою кількістю молодого підросту листяних дерев і чагарників та в молодняки першого класу віку.
Після сходження снігового покриву просторовий розподіл сарн суттєво змінюється – вони починають тяжіти до відкритих місцевостей, концентруються вздовж узлісь.
