- У 1999 році після завершення служби в Збройних силах України я вирішив піти на службу, на той час, в міліцію, а саме — в ДАІ, в окремий батальйон ДПС УДАІ УМВС в Житомирській області. Але два роки мені відмовляли, мотивуючи тим, що нема місць. Так як я завжди досягаю свого, я наполегливо кожного місяця відвідував відділ кадрів УДАІ. І вже в лютому 2001 року мені пощастило потрапити на службу в ДАІ. 13 лютого 2001 року я був зарахований до училища першопочаткової підготовки працівників міліції в Київській області, по закінченню якого мене призначили на посаду інспектора ДПС ДАІ. Так розпочалась моя кар’єра міліціонера, - пригадує Василь Олександрович.
Крім того, розповідає, як вперше потрапив у зону бойових дій:
- У квітні 2015 року я перебував на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції у справах дітей Полонського РВУ МВС в Хмельницькій області та під час проведення ротації працівників оперативних служб, які несли службу в Луганській області, я виявив бажання їхати у відрядження на схід держави для захисту її суверенітету цілісності. Був включений до складу зведеного загону УМСВ в Хмельницькій області і разом з товаришами ми виїхали до Луганської області, де несли службу на блокпостах. А також ми допомагали місцевим правоохоронцям у розкритті злочинів та затримання злочинців і сепаратистів.
Василь Олександрович не залишився осторонь і після подій 24 лютого 2022 року.
- Після повномасштабного вторгнення я просив керівництво дозволу поїхати на схід нашої країни для відсічі збройної агресії рф. У червні 2024 року я був включений до зведеного батальйону Національної поліції України «Захід», де разом із товаришами ми несли службу в Часовому Ярі, Торецьку Донецької області. В серпні наш батальйон приєднали до зведеного батальйону при ГУНП в Сумській області. Нашими основними завданнями стала аеророзвідка та робота з FPV-дронами.
Зі слів Василя Олександровича, війна в 2015 та 2024 роках дуже відрізняється. Ворог наразі став набагато підступніший, жорстокіший. Раніше не було стільки авіаударів, не летіли ракети по території України, не руйнувалася критична інфраструктура…
Втім, є те, що схоже… А це — несення служби в зоні бойових дій. Що під час АТО, що тепер, під час повномасштабного вторгнення, кожен, хто відбиває ворожі атаки, не знає, чи повернеться із бойового завдання цілим і неушкодженим. І взагалі, чи повернеться живим.
- Виконання бойових завдань завжди є складним. Навіть найпростіше — добратися до позицій — це вже важко, бо ворог постійно полює на наші транспортні засоби з дронів, і весь час обстрілює артилерією та авіацією, — резюмує «Бех».
Попри те, що полісмен вже, так би мовити, знайомий із жорстокістю росіян, його вражає їх цинізм:
- У ворога немає нічого святого: вони нищать мирні міста, дитячі садочки, школи, лікарні, будинки, де немає військових. За всіма правилами війни — це заборонено, а рашистам — цього не зрозуміти. Нормальні, розумні таке не роблять, а лише безглузді та недолугі люди можуть так діяти, якщо їх можливо назвати людьми…
Василь Олександрович каже, що наразі мріє, аби всі діти, всі сім’ї почувалися в безпеці на рідній землі. І для цього він наразі докладає максимум зусиль.
Його, як і решту тих, хто захищає країну від агресора, вдома чекають…
- Вдома мене підтримує моя мама, дружина та мої доньки, одна з яких під час мого відрядження вступила на навчання до Харківського Національного університету внутріщніх справ. Мої рідні не в захваті від того, що я вирішив їхати у відрядження, але комусь потрібно виконувати бойові завдання. Якщо ми всі будем відсиджуватися в тилу, то ворог зможе дійти і до наших домівок. А цього нам не потрібно. Лише спільними зусиллями ми переможемо і все відбудуємо, - зазначає наприкінці розмови полісмен.
Шепетівське районне управління поліції
