Варто зазначити, що це пам'ятник нагадує про те, що 25 березня 1920 року, за рішенням військово-польової суду 13-ї дивізії Війська Польського, було розстріляно 26-х і повішено на шибениці 4-х комсомольців і комуністів. Серед них, відомо, були євреї: лікар Єфим Барський, 20-річна Ганна Нісензон, Мойсей Берштейн.
Тіла були поховані у братській могилі, яку згодом перенесли ближче до шляху, і там досі височіє обеліск, встановлений вже у пізніший період часу.
Міський голова Віталій Бузиль написав у себе на сторінці:
Чому привести його до ладу важливо? Він знаходиться на в'їзді в місто і є його "першим враженням".
Роботи ведуться працівниками КП ШРЕП, допомогу надають експерти проєкту "Сталеві магнолії", в рамках якого на цій клумбі будуть висаджені багаторічники та влаштовано полив.
Тож восени матимемо таку ж позитивну трансформацію об'єкту, як і біля Будинку культури.
Історична довідка
Це сталось у буремні роки української революції 1917- 1920 років на Шепетівщині. Наприкінці 1919 року містечко Шепетівка заполонили польські легіонери. У своїх спогадах П. Клопотовський розповідає, що першим у Шепетівку зайшов полк під командуванням сина графа Потоцького. Він утворив земуправу з поляків і кількох українців.
Частину лікарні перетворили на жандармське управління (польською мовою – дефензива). На Шепетівщині встановлюється польська військова влада, проводиться ліквідація всіх адміністративних органів попередніх режимів. Замість них починають діяти польські комендатури, яким підпорядковувалися солтиси (старости) у селах. Запанував жорстокий режим, і над усіма, кого запідозрювали в нелояльності, чинили розправи.
Біля лікарні було влаштовано шибеницю, а неподалік – пересильну в’язницю. У Шепетівці розташувався штаб 13-ї польської піхотної дивізії. Це була каральна дивізія, тому саме сюди привозили заарештованих на допити й страту з інших місцевостей.
25 березня 1920 року, за рішенням цієї дивізії, було засуджено і страчено велику групу людей: 26-х розстріляно й 4-х повішено.
У своєму відомому романі М. Островський описав сцену смерті Валі Брузжак, справжнє прізвище якої – Ганна Нісензон. Тіла були поховані у братській могилі, яку, згодом, перенесли ближче до шляху, і там досі височіє обеліск, встановлений вже у пізніший період часу.
1-го липня 1920 року, під натиском частин 45-ї стрілецької дивізії, якою командував Й. Якіра, легіонерські підрозділи залишили місто, та незабаром у нього знову увійшли війська Української Народної Республіки.
