Як встановлено місцевим судом, наприкінці серпня 2022 року у 20-річного громадянина України Владислава К., який усвідомлював вчинення російською федерацією збройної агресії проти України та знав про запровадження з 24 лютого 2022 року в державі воєнного стану, виник злочинний умисел надавати допомогу державі-агресору – росії та її спеціальним службам у проведенні підривної діяльності проти України, знищення її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державної, економічної та інформаційної безпеки.
Насамперед, щоб його не поставили на військовий облік за місцем реєстрації, Владислав К. переїхав із м. Хмельницький до с. Старий Тараж Кременецького району Тернопільської області, де проживав у будинку своєї бабці. У серпні 2022 року він почав листуватись зі співробітником Федеральної служби безпеки російської федерації та погодився на співпрацю. Надалі із серпня по 26 січня 2023 року обвинувачений зі свого смартфону через месенджер “Teлеграм” пересилав інформацію про місця розташування електропідстанцій на території Тернопільської та Хмельницької областей з метою нанесення збройними силами росії ракетних ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури.
Крім того, як активний користувач мережі Інтернет, 16 вересня 2022 року обвинувачений у месенджері “Teлеграм” створив публічний канал, використавши в назві латинські літери V і Z, й почав поширювати матеріали, що виправдовували агресію рф та глорифікували (героїзували) військових злочинців рф, зокрема з приватної компанії “Вагнер”. Для забезпечення конспірації свою діяльність по адмініструванню та інформаційному наповненню “Teлеграм”-каналу Владислав К. здійснював на території Свято-Успенської Почаївської лаври, яку відвідує під виглядом паломника та за власними релігійними переконаннями. Під час листування з підписниками каналу вивідував у них і передавав співробітнику Фсб інформацію про місця дислокації та маршрути пересування військових підрозділів ЗСУ, проукраїнські налаштованих громадян на захоплених територіях, іншу інформацію розвідувального характеру. Відповідно до вимог абзаців 16, 19 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про телекомунікації” і ст. 22 Закону України “Про інформацію”, канал був засобом масової інформації.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2024 року Владислава К. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 (державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України – надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану) та за ч. 3 ст. 436-2 КК України (поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, з використанням засобів масової інформації). На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, обвинуваченому остаточно призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.
До відома: санкції обох статей обвинувачення передбачали покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 111 КК України – на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 436-2 КК України – від 5 до 8 років із конфіскацією майна або без такої.
Не погодившись із судовим рішенням, захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі просив вирок суду першої інстанції скасувати і новим вироком визнати Владислава К. невинуватим та повністю виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих йому злочинів, або призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення і підстав для його скасування немає.
Хоча Владислав К. своєї вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав і відмовився від дачі показів, його винуватість доведено: показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, висновками судово-медичних і комп’ютерно-технічних експертиз, протоколами слідчих дій тощо. Так, за оцінкою фахівців-філологів Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, окремі публікації, розміщені обвинуваченим на його “Телеграм”-каналі, містили формулювання, які глорифікували (героїзували) представників збройних формувань російської федерації, що брали участь у збройній агресії проти України. Крім того, в памʼяті вилученого у Владислава К. мобільного телефону виявлено інформацію, що обвинувачений через месенджер “Teлеграм” надсилав співробітнику Фсб російської федерації фотозображення та відеофайли. При цьому даних про стороннє втручання в памʼять телефону не виявлено. Також встановлено, що обвинувачений контактував зі співробітником Фсб рф, військовим злочинцем, учасником спецоперації з державного перевороту в Україні 2022 році та організатором диверсійних заходів на території нашої країни, за що був занесений до сайту “Миротворець”.
З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно кваліфіковано дії Владислава К., а його винуватість доведена поза розумним сумнівом.
Також колегія суддів визнала безпідставними доводи захисника про допущені порушення під час затримання Владислава К. (у відсутності захисника). Відповідно до “Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину” від 26 січня 2023 року, Владиславу К. одразу повідомили про підстави затримання та роз'яснили його права, у тому числі право мати захисника. Водночас було повідомлено чергового Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Тернопільській області про затримання Владислава К. Надалі підозрюваний зміг конфіденційно спілкуватись із захисником за призначенням, і при підписанні “Протоколу затримання” ні Владислав К., ні його захисник будь-яких клопотань чи зауважень не внесли.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року і справі № 463/5551/15 зазначено, що відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК України, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Також не знайшло свого підтвердження твердження захисника, що у працівників УСБУ було достатньо часу втрутитися в роботу телефону Владислава К. Тим більше, що за результатами “Протоколу проведення оперативно–технічного заходу”, втручання в памʼять телефону не виявлено.
Щодо тверджень апелянта, що органом досудового розслідування не доведено, що його підзахисного завербували співробітники ФСБ росії, то колегія суддів визнала такими, що не заслуговують на увагу.
Погодилась колегія суддів і з призначеним покаранням: відповідно до ст. 12 КК України, Владислав К. скоїв особливо тяжкий та тяжкий злочини, раніше судимий, ніде не працював, неодружений; кримінальні правопорушення вчинив проти основ національної безпеки України, що свідчило про високий ступінь його суспільної небезпеки, та, за відсутності обтяжуючих та пом’якшуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей обвинувачення, застосувавши правила сукупності злочинів, із застосуванням конфіскації майна, та постановив призначене за попереднім вироком покарання виконувати самостійно.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Владислава К. залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2024 року – без змін.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
