Католики з Шепетівки найкраще грають у футбол

Автор

Переможцями Другого Дієцезіального чемпіонату з міні-футболу, який відбувся у Хмельницькому, стала команда «Fraternitas» парафії Воздвиження Святого Хреста з Шепетівки. У фіналі футболісти вибороли перемогу у команди «ВДС» Вищої Духовної Семінарії Святого Духа з Городка з рахунком 2:1. Окрім почесного кубка, медалей та грамоти, футболісти отримали квитки на відбірковий матч між Україною та Англією на Чемпіонат світу з футболу 2014 року. 10 вересня вони дивитимуться гру на НСК «Олімпійський».

- Ми не розраховували на таку гру, адже у чемпіонаті брали участь трохи сильніші команди, ніж наша. Тому почуття від перемоги просто шалені! - каже капітан команди «Fraternitas» Андрій Вальчук. – Назва нашої команди перекладається з латинської як «братерство» або «команда». Аби отримати цю перемогу ми багато тренувались. До цього ми брали участь у турнірі імені Івана Павла ІІ, проте зіграли не дуже вдало. Почали тренуватися і ось результат. У півфіналі ми грали з сильною командою з Мурафи – минулорічним чемпіоном. Але, напевне, Божа воля на те, щоб ми сьогодні виграли. Нам не головне перемога чи квитки – ми просто любимо футбол. Перемога – це, звичайно, велика радість, але насамперед ми дякуємо Богу.

Третє місце у чемпіонаті посіла команда «Арсенал» парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії з села Мурафа Вінницької області, обігравши «Cathedra» парафії Сятих Апостолів Петра і Павла з Кам’янця-Подільського з рахунком 3:2 (пенальті 2:0). Для трьох хмельницьких команд чемпіонат був невдалим. Вони навіть не повиходили з груп.

- Основна інтрига змагань була у півфіналі, коли фаворита чемпіонату команду «Арсенал» з Мурафи «вибила» команда-переможець з Шепетівки «Fraternitas», яка вперше бере участь у чемпіонаті, з рахунком 5:3, - каже співорганізатор чемпіонату Юрій Карвацький. – Найдраматичнішим був чвертьфінал, у якому грали «ВДС» з Городка та «Штурм» з Шаровечки. Вони зіграли 2:2, але після «шестиметрових» виграли семінаристи з рахунком 4:2.

Загалом, у Другому Дієцезіальному чемпіонаті взяло участь 13 команд з Хмельницької та Вінницької областей. Хлопці віком від 15 до 28 років змагалися у чотирьох групах протягом двох днів.

- Ми з подругами вболіваємо за команду «Сіон». Нам подобається, як грають хлопці. Аби підтримати гравців, ми підготували танці та «кричалики», -  каже вболівальниця з Хмельницького Ольга Закриницька. 

Гравцям пощастило з погодою. Не дивлячись на те, що перед початком чемпіонату всю ніч йшов дощ, протягом двох днів грати було комфортно. Не було жарко і покриття на полях не пекло у підошви спортсменів.

- Судді дуже суворо ставилися до вживання нецензурних висловлювань та грубої гри. За такі порушення гравці одразу отримували жовті картки, - каже Юрій Карвацький. – Проте, це дуже рідкі випадки. Під час ігор хлопці з повагою ставляться один до одного і немає ворожості. Після матчів вони підходять і тиснуть один одному руки. Деякі гравці з різних міст лише декілька разів зустрічалися на чемпіонатах, але всі дружні, ніби дуже давно знають один одного.

Церемонія нагородження переможців відбулася у Храмі Христа Царя Всесвіту на Виставці. 

- Ми очкували, що у чемпіонаті братиме участь 16 команд, але у останній момент три команди не приїхали. З огляду на це змінився навіть графік ігор і зменшився ажіотаж, оскільки стало легше визначити, хто вийде з групи, - каже організатор чемпіонату вікарій Хмельницької парафії Христа Царя Всесвіту отець Олег Жарук. - Важливим насправді є те, що ми збираємося не тільки заради футболу, а й для того, щоб створити спільноту. Збирається коло друзів. Кожен хоче виграти, але важливіше засоби, за допомогою яких людина хоче перемогти. Коли вони недобрі, несправедливі, без пошани до іншого гравця, тоді втрачається сенс цього чемпіонату.

Дієцезіальний чемпіонат – це підсумок року, протягом якого було багато турнірів. У майбутньому організатори планують і надалі проводити турніри. А 11 липня 2014 року запрошують на Третій Дієцезіальний чемпіонат з міні-футболу. Згодом планують провести серед всіх семи дієцезій римо-католицької церкви, які є на Україні, один великий всеукраїнський чемпіонат з футболу.

Останнє редагування Неділя, 14 липня 2013 02:38

Відео

Люди, участвующие в этой беседе

Comments (11)

This comment was minimized by the moderator on the site

хахах...яка там Шепетівка?? там одне ГОРОДИЩЕ іграє))))

petka
This comment was minimized by the moderator on the site

Свідки Єгови з Шепетівки теж непогано рубаються... :lol:

lamer85
This comment was minimized by the moderator on the site

petka<br />2 чоловік грає з Городища

Nicke159
This comment was minimized by the moderator on the site

Вальчук маладєц!

odin
This comment was minimized by the moderator on the site

[quote name="Nicke159"]petka<br />2 чоловік грає з Городища[/quote]<br />Вальчук і ще один гравець "лівоногий" з Городищ...вот тобі і пів команди))... Без них у них команди і не було б такої сильної :-* :-* :-* :-*

petka
This comment was minimized by the moderator on the site

Ідентична ситуація в мене трапилася два дні тому! Написав мені бувший однокласник, який в житті мені ніколи не писав. Шепетівчанин, який зараз проживає у Москві. Читати те, що він писав, мені було огидно. Як людина, яка все життя прожила в...

Ідентична ситуація в мене трапилася два дні тому! Написав мені бувший однокласник, який в житті мені ніколи не писав. Шепетівчанин, який зараз проживає у Москві. Читати те, що він писав, мені було огидно. Як людина, яка все життя прожила в Україні, може так не поважати свою Батьківщину, рідне місто? Мабуть їм там краще видно, що в нас тут відбувається. Які я тільки аргументи йому не приводив, кісєльовщіна в його голові не дає істині пробитися.

Детальніше
Юлій
This comment was minimized by the moderator on the site

Цікаво, а як назвати етнічних росіян, які народились, і виросли в Росії, але зараз живуть у Шепетівці, і говорять, що Росія це країна алкоголіків? Які ТЕЖ не вірять своїм родичам з Росії коли ті їм пишуть, чи дзвонять, що у них там не все так і...

Цікаво, а як назвати етнічних росіян, які народились, і виросли в Росії, але зараз живуть у Шепетівці, і говорять, що Росія це країна алкоголіків? Які ТЕЖ не вірять своїм родичам з Росії коли ті їм пишуть, чи дзвонять, що у них там не все так і погано, а більше вірять каналам Коломойського і Ко? А їхні родичі не вірять, відповідно їм?<br />Я просто маю декілька таких знайомих. Але вони звичайно ж молодці? Вони не зрадники СВОЄЇ родіни? Бо на нашій стороні? :-) <br />Тут не в конкретних людях діло, а в оточенні, і певному стадному інстинкті. Така псевдоцінність як "батьківщина" (дуже неправильно цей термін застосовувати до країни в якій народився, він стосується зовсім іншого) - насправді нічого не варта. Це видно гарно з прикладу твого знайомого екс-українця, і з прикладу моїх знайомих екс-росіян. :lol: Тому особливо клясти цих людей не варт. Не відомо, як би ми повелись на їхньому місці. Я не раз бачив, як найщиріші поцріоти починали в моїй же присутності обсирати і Шепетівку, і Неньку варто якомусь латишу, чи навіть азербайджанцю завести про це мову.<br />А от рахунок ефекту "совка головного мозку" - тут дійсно проблема. Це гальмо у нас, не кажучи вже про Росію, де совок намагаються реанімувати всіма силами. Ще декілька років і це дуже, дуже погано закінчиться для всіх. Це вже очевидно. :sad:

Детальніше
lamer85
This comment was minimized by the moderator on the site

Справжнього друга пізнають в біді, а українців під час військово-політичних заворушок

aves
This comment was minimized by the moderator on the site

lamer85, розумієш яка штука, ти можеш скільки хочеш хаяти свою країну за корупцію, за бездарність чиновників, за недалеких сусідів....але разом з тим я пишаюсь тим, що я українець і не цураюсь цього. А певні люди думають, шо якщо у них російський...

lamer85, розумієш яка штука, ти можеш скільки хочеш хаяти свою країну за корупцію, за бездарність чиновників, за недалеких сусідів....але разом з тим я пишаюсь тим, що я українець і не цураюсь цього. А певні люди думають, шо якщо у них російський паспорт, то вони раптом перестали бути українцями. Це їх право, але збоку це жалюгідно виглядає і такі люди поваги не мають ні в Україні, ні в Росії.

Детальніше
Dj Os
This comment was minimized by the moderator on the site

[quote name="Островський О.В."]... разом з тим я пишаюсь тим, що я українець і не цураюсь цього. ...але збоку це жалюгідно виглядає і такі люди поваги не мають ні в Україні, ні в Росії.[/quote]<br />Ну це не такий вже великий здобуток, погодься ...

[quote name="Островський О.В."]... разом з тим я пишаюсь тим, що я українець і не цураюсь цього. ...але збоку це жалюгідно виглядає і такі люди поваги не мають ні в Україні, ні в Росії.[/quote]<br />Ну це не такий вже великий здобуток, погодься Особисто ми з тобою не доклали жодних зусиль, аби бути українцями. Якщо уже чимось і пишатись - то власними досягненнями (хоча пиха - не найкраща риса).<br />Але 100% згоден - цуратись, стидатись своєї етнічної приналежності - це просто неповага навіть до себе самого. Можна так відхрещуватись від свого кольору шкіри, мови, походження, батьків, форми носа, і розміру грудей Це явний комплекс неповноцінност, психологічна проблема, і в людей, подібних до описаних у замітці - він, як то кажуть, "на ліцо". Так, вони виглядают жалюгідно. Тому й кучкуються з такими ж як самі, намагаються усіма силами не відрізнятись від інших. Навіть в інші країни переїжджають

Детальніше
lamer85
Коментарі відсутні
Завантажити ще

Залиште ваш коментар

  1. Можете коментувати як гість, але ліпше Зареєструйтесь або авторизуйтесь
Вложения (0 / 6)
Поделиться вашим местоположением