- Ми не розраховували на таку гру, адже у чемпіонаті брали участь трохи сильніші команди, ніж наша. Тому почуття від перемоги просто шалені! - каже капітан команди «Fraternitas» Андрій Вальчук. – Назва нашої команди перекладається з латинської як «братерство» або «команда». Аби отримати цю перемогу ми багато тренувались. До цього ми брали участь у турнірі імені Івана Павла ІІ, проте зіграли не дуже вдало. Почали тренуватися і ось результат. У півфіналі ми грали з сильною командою з Мурафи – минулорічним чемпіоном. Але, напевне, Божа воля на те, щоб ми сьогодні виграли. Нам не головне перемога чи квитки – ми просто любимо футбол. Перемога – це, звичайно, велика радість, але насамперед ми дякуємо Богу.
Третє місце у чемпіонаті посіла команда «Арсенал» парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії з села Мурафа Вінницької області, обігравши «Cathedra» парафії Сятих Апостолів Петра і Павла з Кам’янця-Подільського з рахунком 3:2 (пенальті 2:0). Для трьох хмельницьких команд чемпіонат був невдалим. Вони навіть не повиходили з груп.
- Основна інтрига змагань була у півфіналі, коли фаворита чемпіонату команду «Арсенал» з Мурафи «вибила» команда-переможець з Шепетівки «Fraternitas», яка вперше бере участь у чемпіонаті, з рахунком 5:3, - каже співорганізатор чемпіонату Юрій Карвацький. – Найдраматичнішим був чвертьфінал, у якому грали «ВДС» з Городка та «Штурм» з Шаровечки. Вони зіграли 2:2, але після «шестиметрових» виграли семінаристи з рахунком 4:2.
Загалом, у Другому Дієцезіальному чемпіонаті взяло участь 13 команд з Хмельницької та Вінницької областей. Хлопці віком від 15 до 28 років змагалися у чотирьох групах протягом двох днів.
- Ми з подругами вболіваємо за команду «Сіон». Нам подобається, як грають хлопці. Аби підтримати гравців, ми підготували танці та «кричалики», - каже вболівальниця з Хмельницького Ольга Закриницька.
Гравцям пощастило з погодою. Не дивлячись на те, що перед початком чемпіонату всю ніч йшов дощ, протягом двох днів грати було комфортно. Не було жарко і покриття на полях не пекло у підошви спортсменів.
- Судді дуже суворо ставилися до вживання нецензурних висловлювань та грубої гри. За такі порушення гравці одразу отримували жовті картки, - каже Юрій Карвацький. – Проте, це дуже рідкі випадки. Під час ігор хлопці з повагою ставляться один до одного і немає ворожості. Після матчів вони підходять і тиснуть один одному руки. Деякі гравці з різних міст лише декілька разів зустрічалися на чемпіонатах, але всі дружні, ніби дуже давно знають один одного.
Церемонія нагородження переможців відбулася у Храмі Христа Царя Всесвіту на Виставці.
- Ми очкували, що у чемпіонаті братиме участь 16 команд, але у останній момент три команди не приїхали. З огляду на це змінився навіть графік ігор і зменшився ажіотаж, оскільки стало легше визначити, хто вийде з групи, - каже організатор чемпіонату вікарій Хмельницької парафії Христа Царя Всесвіту отець Олег Жарук. - Важливим насправді є те, що ми збираємося не тільки заради футболу, а й для того, щоб створити спільноту. Збирається коло друзів. Кожен хоче виграти, але важливіше засоби, за допомогою яких людина хоче перемогти. Коли вони недобрі, несправедливі, без пошани до іншого гравця, тоді втрачається сенс цього чемпіонату.
Дієцезіальний чемпіонат – це підсумок року, протягом якого було багато турнірів. У майбутньому організатори планують і надалі проводити турніри. А 11 липня 2014 року запрошують на Третій Дієцезіальний чемпіонат з міні-футболу. Згодом планують провести серед всіх семи дієцезій римо-католицької церкви, які є на Україні, один великий всеукраїнський чемпіонат з футболу.
