Спорт, навчання за кордоном та служба в лавах Нацгвардії
Владислав Григоренко народився у Кам'янці-Подільському, проте з двох років проживав у Білогір'ї, де його виховувала бабуся Ганна Іванівна. Навчався у місцевій школі та ліцеї, активного займався дзюдо та здобував перемоги на спортивних змаганнях. Згодом виїхав здобувати освіту за кордон.
У 2021 році Владислав повернувся в Україну, аби стати на її захист від ворога:
- Захист столиці: з початком повномасштабного вторгнення брав участь у запеклих боях за Київщину;
- Місія почесної варти: проходив службу у 2-му відділенні почесної варти Національної гвардії України, виконуючи місію супроводу та вшанування загиблих українських Героїв.
Невимовний біль втрати та прощання всієї громади
Владислав мріяв про перемогу України та створення власної родини. За день до трагедії воїн разом із нареченою подав заяву до РАЦСу, однак 19 серпня 2026 року його життя раптово та трагічно обірвалося. У жовтні захиснику мало виповнитися 28 років.
25 серпня на центральній площі селища Білогір'я зібралися численні мешканці громади, аби віддати шану військовослужбовцю, який тривалий час сам віддавав останні військові почесті полеглим воїнам. Поховали Владислава Григоренка на місцевому кладовищі з усіма військовими та релігійними почестями.
«Білогірчани прийшли схилити голови та вшанувати того, хто сам ніс цю важку ношу — проводжав Героїв, віддаючи їм останню честь. Щирі співчуття рідним і близьким молодого Захисника. Вічна пам’ять!», — висловили співчуття у Білогірській селищній раді.
