Життєвий шлях, досвід АТО та захист Батьківщини
Юрій Дзюбак народився 26 квітня 1992 року в селі Нараївка. З 1999 по 2009 рік навчався у Великоскницькій школі, після чого здобув професію тракториста-машиніста, а згодом — слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування. У цивільному житті його знали як працьовиту, відповідальну та наполегливу людину, яка завжди покладалася на власні сили та сумлінно доводила розпочату справу до кінця.
Військовий шлях чоловіка розпочався ще задовго до повномасштабного вторгнення. У 2014–2015 роках Юрій брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. За мужність і відданість присязі він був нагороджений почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.
З початком повномасштабної агресії РФ, вже 27 лютого 2022 року, він знову добровільно став до лав Збройних Сил України на захист рідної землі.
Загибель на Краматорському напрямку та болючий шлях додому
Молодший сержант Юрій Дзюбак виконував складні бойові завдання у складі військової частини А4594. 30 квітня 2025 року під час зіткнення з ворожими силами в районі населеного пункту Тарасівка Краматорського району Донецької області зв'язок із захисником перервався, і він офіційно отримав статус зниклого безвісти.
Понад рік родина жила з надією та молитвою про повернення чоловіка, батька та сина. Однак за результатами експертиз та розшукових заходів підтвердилося, що Юрій Дзюбак поліг у бою безпосередньо 30 квітня 2025 року.
Земляки зустріли траурний кортеж «живим коридором» пошани. У полеглого Героя залишилися мати Людмила, дружина Євгенія, сини Арсен і Тимофій та сестри Оксана і Тетяна.
«Війна забрала його життя, але не зможе забрати його любов до рідних, добрі вчинки та слід у цьому світі. Юрій залишив після себе найдорожче — своїх дітей, які зростатимуть, знаючи, що їхній тато був справжнім Героєм. Схиляємо голови у глибокій скорботі. Вічна пам’ять і шана Захиснику України!», — висловили співчуття у Ганнопільській громаді.
