Творча душа та любов до України
Іван Сергійович Борищук був не лише відважним воїном, а й надзвичайно талановитою людиною. Попри складні службові будні та війну, він завжди знаходив час для мистецтва. У мирному житті та між боями захисник:
- писав та виконував під гітару авторські пісні;
- займався художнім різьбленням по дереву;
- створював ікони.
Його пісні відображали глибокі переживання, біль втрат та незламну віру в перемогу. Рядки з його авторської пісні «Відкрий мені очі, мамо, чуєш, вітер шепоче…» стали справжнім реквіємом, під тужливий лин якого громада зустрічала свого Захисника.
Шлях воїна: від спецпідрозділів до гарячих точок
Любов до Батьківщини стала вирішальним фактором у житті Івана. Свій шлях у поліції Хмельниччини він розпочав у 2018 році, пройшовши АТО/ООС. З початку повномасштабного вторгнення боєць безстрашно воював на Харківському, Сумському та Донецькому напрямках.
За роки служби він пройшов через низку елітних підрозділів:
- спецпідрозділ «Богдан»;
- батальйон спеціальних операцій «Еней» об'єднаної штурмової бригади «Лють»;
- стрілецький батальйон Національної поліції України (остання посада — інспектор відділення вибухотехнічної служби).
Бойовий шлях «Якута» пролягав через найгарячіші точки Донеччини. Він виконував надскладні завдання у Волновасі, Соледарі, Покровську, Слов'янську та Краматорську.
Фатальне поранення та остання шана
23 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Черкаське Краматорського району Іван Борищук отримав важкі поранення. За його життя відчайдушно боролися лікарі в Україні, а згодом — у медичному закладі в Німеччині. На жаль, 29 травня 2026 року серце мужнього воїна зупинилося. У липні йому мало б виповнитися 45 років.
Поховали Героя на кладовищі рідного села Карасиха. Провести бійця «живим коридором слави» приїхали рідні, друзі, колеги та бойові побратими. В Івана залишилися матір, дружина та діти.
«Іван виконував найскладніші завдання там, де було найнебезпечніше. І завжди залишався вірним Присязі та своєму обов’язку. Його професіоналізм і мужність викликали повагу у кожного, хто мав честь служити поруч із ним. Сьогодні ми прощаємося не лише з воїном і поліцейським. Ми прощаємося з людиною великої душі», — наголосив під час прощання заступник начальника ГУНП в Хмельницькій області Андрій Репчонок.
