Раннє сирітство, цивільне життя та родина
Андрій Малогловець народився 21 лютого 1983 року в місті Шепетівка. Доля випробувала його змалечку: у ранньому віці хлопець залишився без матері, а до досягнення 11 років втратив і батька. Від батька, який був майстровитим чоловіком і дуже любив техніку, Андрій успадкував працьовитість, господарську жилку та зацікавленість до механіки.
Рано подорослішавши, Андрій навчався у загальноосвітній школі № 4, згодом — у школі-пансіоні, а середню освіту здобув у Шепетівській вечірній школі. Трудову діяльність розпочав на приватній фабриці з виготовлення взуття, а пізніше два роки працював у Хмельницькому.
Справжньою затишною родиною для Андрія стала його цивільна дружина Оксана Миколаївна та її сім’я. Він із великою теплотою й повагою ставився до її дітей та батьків, завжди дбав про них і будував великі плани на майбутнє.
Військова служба, поранення та останній бій
30 серпня 2023 року Андрій Малогловець був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він проходив службу на посаді водія-електрика радіолокаційної станції роти ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК) 3-го батальйону територіальної оборони.
Під час виконання завдань боєць отримав поранення, проте після лікування одразу повернувся до свого підрозділу на передову, де користувався повагою та авторитетом серед побратимів.
3 серпня Андрій востаннє виходив на зв’язок із рідними по відеозв’язку, повідомивши, що вирушає на виконання бойового завдання.
26 серпня 2026 року, виявши мужність і стійкість у бою під час виконання бойового завдання на Краматорському напрямку, солдат Андрій Леонідович Малогловець загинув.
Одного дня хлопець, який змалечку пізнав складність життя, сам став на захист країни, аби інші діти не знали жахів війни.
Схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким і побратимам загиблого воїна. Вічна пам’ять та шана Герою!
Герої не вмирають!
