Життєвий шлях та праця в рідній Іванівці
Як повідомили в Улашанівській територіальній громаді, Віталій Котик народився 11 березня 1977 року в селі Іванівка, де минули його дитинство та юність. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи він продовжив навчання у Полонському професійно-технічному училищі, здобувши фах слюсаря механоскладальних робіт.
Односельці, друзі та знайомі згадують Віталія як щиру, доброзичливу й надзвичайно працьовиту людину. Він мав золоті руки, умів упоратися з будь-якою справою, ніколи не боявся важкої роботи та завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував.
Військова служба у лавах Збройних Сил України
16 жовтня 2025 року Віталій Миколайович став до лав оборонців України, аби захистити рідну Шепетівщину, свій дім і близьких від російських окупантів. Військову службу солдат проходив на посаді стрільця — номера обслуги 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А4977.
На передовій воїн залишався таким же стійким, мужнім і безвідмовним, як і в цивільному житті, сумлінно виконуючи всі поставлені бойові завдання поруч із побратимами.
Загинув 6 листопада 2026 року в районі населеного пункту Таврійське Запорізького району Запорізької області, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність.
Родина, яка продовжує боронити країну
У полеглого Захисника залишилися донька Діана, сестри Тетяна Миколаївна та Людмила Миколаївна, а також брат Михайло Миколайович і швагро Вадим Володимирович, які нині також зі зброєю в руках стоять на захисті України.
Поховали Віталія Миколайовича Котика з усіма військовими почестями у рідному селі Іванівка. Громада висловлює щирі співчуття родині, близьким і побратимам полеглого Героя.