Роман народився 12 листопада 1996 року тут, у рідній Славуті. Його дитинство і юність минули на наших вулицях. Він бігав коридорами Славутської сьомої школи, де вчителі пам’ятають його як доброго і щирого хлопця. Згодом, у 2012–2015 роках, він здобував фах у Плужненському аграрному ліцеї.
Роман був простою, світлою людиною. Він не шукав слави — він шукав щастя для своєї родини. Разом із коханою дружиною вони працювали за кордоном, мріяли про майбутнє, про достаток для своїх дітей. Але серце патріота не дозволило стояти осторонь, коли ворог прийшов нищити все, що йому було дороге.
8 листопада 2023 року Роман підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Він став до лав захисників у складі 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців (військова частина 1495). Свій шлях Роман гідно проходив на посаді молодшого інспектора 1 категорії — водія (сапера) групи інженерної розвідки відділення прикордонної комендатури швидкого реагування.
Він був не просто Воїном — він був справжнім фахівцем своєї справи. Відповідальний, дисциплінований, зразковий… Людина з великої літери, яка свідомо обрала одну з найнебезпечніших професій заради спокою інших.
Ті, хто знав Романа, кажуть: він ніколи не вмів відмовляти. Навіть коли було важко, навіть коли було незручно — він завжди йшов на допомогу. Він був сором’язливим, не любив зайвих слів, був людиною справи. І завжди… завжди усміхався. Ця усмішка тепер навіки залишиться на фотографіях і в наших серцях.
Понад усе на світі він любив свою сім’ю. Свого маленького синочка. Роман був неймовірно щасливим, коли дізнався, що дружина знову вагітна. Він так чекав на появу другого сина… Мріяв побачити, як його хлопчики ростуть під мирним небом. Саме це небо він і захищав для них.
Але 27 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новий Донбас Покровського району, серце нашого Героя зупинилося. Він загинув від отриманого поранення, до останнього подиху залишаючись вірним присязі та своєму народові.
У Романа залишилися дружина, яка тепер сама виховуватиме їхніх двох синів, мама, брат…
Його діти — це його продовження, його жива пам’ять і найбільша любов. Вони зростатимуть із глибоким усвідомленням того, що їхній батько — справжній Титан, який закрив собою цілу країну. Вони пізнаватимуть його через щирі розповіді рідних і через ту безмежну шану, яку висловлює вся громада та вся Україна.
Під час громадського прощання з Героєм його побратим — заступник начальника 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців — звернувся до рідних та громади зі словами, які глибоко відгукнулися в серцях присутніх:
«Дорога родино, дорогі друзі… Роман загинув як Герой. Він поліг у стрілецькому бою з підступним ворогом. Його побратими продовжують боротьбу, а він приєднався до небесного війська і звідти підтримує своїх товаришів у боротьбі за Україну. Роман віддав життя за Україну, за свою родину, за всіх нас. Він назавжди залишиться в наших серцях, у нашій пам’яті і в строю свого підрозділу. Ми завжди пам’ятатимемо його подвиг. Слава Україні! Героям слава!»
Роман прожив коротке, але неймовірно гідне життя, ставши щитом для кожного з нас. Відтепер він житиме у кожному світанку вільної Славути, у кожному мирному кроці наших дітей, яких він захистив ціною власного серця.
Вічна слава і шана Воїну — Роману Хоменку!
Вічна пам’ять Героям!
Пресслужба Славутського МВК
