Кузьомко М.В. народився 09 березня 1995 року у селі Велика Медведівка, у родині, де панувала любов, повага один до одного, духовність та щирість у відносинах. Тут пройшло дитинство Миколи, тут, у рідній В.Медведівці, навчався у місцевій школі. Зростав доброзичливим, позитивним, чуйним, щирим, ввічливим підлітком-юнаком. Власне, таким залишався і в дорослому житті. Як і більшість хлопчаків у шкільному віці любив заняття спортом, любив туризм. Користувався повагою серед однолітків, з повагою ставився до старших.
«Коля був моїм учнем. БУВ! Як важко це вимовити і осягнути. Він не з відмінників. Він з тих, хто найбільше запам'ятовується. Щирий, веселий, товариський. Ми товаришували й після закінчення Миколою школи. Рідко, але трапляється, коли учні стають наставниками своїм вчителям. Коля вчив мене на спільних заняттях в спортивному залі, промовляючи: «Василівна, трохи не так! От, як!» Це про те, як виконувати чергову вправу з гантелями, щоб я спину собі не зірвала», - пригадує вчитель географії Наталія Швець. - Як же болить! Співчуваю родині. Це важка втрата…».
Після закінчення школи Микола навчався у Нетішинському ліцеї, здобув професію зварювальника. Розпочав трудову діяльність у ТОВ «БІЛДЕРМАКС» у м. Шепетівка.
У 2015 – 2016 рр проходив службу в Збройних Силах України. До Національної поліції приєднався у 2017 році. До війни Микола Володимирович проходив службу патрульним відділу реагування патрульної поліції Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Коли відбулося повномасштабне вторгнення рф на територію України, Микола Володимирович одразу ж вступив до лав зведеного загону Нацполіції «Захід». Брату Сергію, який вже захищав від ворога рідну землю у складі 128 гірсько-штурмової бригади, Він сказав:
«Брате, Ти захищаєш країну і я йду захищати країну від ненависного окупанта!».
Людина слова, мужній, відважний Воїн Кузьомко М.В. захищав свободу, незалежність та територіальну цілісність нашої країни: пліч-о-пліч з побратимами героїчно стояли проти ворога, підтримуючи, надихаючи один одного та рятуючи життя.
Протягом 8-ми місяців поліцейський брав участь у найінтенсивніших боях на фронті, у місцях із найбільшою загрозою для життя, у самому пеклі. В одному з інтерв’ю, хоча про бойові дії в більшості випадків говорив стримано, Микола пригадав бій за звільнення населеного пункту Волоховий Яр Харківської області:
«Тоді вперше пережив масовані авіанальоти окупантів. Дві доби поспіль вони бомбили з повітря. Я на власні очі побачив, наскільки ворог жорстокий і нещадний. Їм байдуже на людей, на цивільну інфраструктуру. Це варвари, які нищать усе на своєму шляху».
Після ротації Микола Володимирович повернувся знову до Шепетівки, а у 2025 році став бійцем спецпідрозділу «КОРД» - Він мріяв про це. За бійцем закріпився позивний «Шустрий» - в цьому весь Микола – швидкий, відповідальний, на Нього можна було покластися у найскладніших ситуаціях, Він якісно і швидко виконував поставлені завдання. Він - вірний побратим і друг, цінував дружбу, сам був хорошим другом.
Попри всі труднощі, небезпеку, яка чатувала на кожному кроці війни, Микола знаходив хвилинку, аби зателефонувати найріднішим і почути рідні голоси мами, тата, брата та сестри. Завжди у серці плекав молитву за здоров’я і життя найрідніших, бо знав, що вони за Нього хвилюються. Дуже хвилювався за маму.
6 січня зранку ще привітав матусю зі святом Водохреща, передав привіт рідним, а потім Його телефон … мовчав. Брат Сергій, набираючи кілька разів номер Миколи, усіляко відгонив від себе найстрашніші думки. На превеликий жаль, день 06 січня для найрідніших, найдорожчих серцю людей Кузьомка Миколи став найболючішим і найтрагічнішим…Клята війна забрала у матері і батька люблячого сина, у дружини – люблячого чоловіка, у брата і сестри – люблячого брата…
Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, старший лейтенант поліції Кузьомко М.В., мужньо виконуючи службові обов’язки, бойові розпорядження, пов’язані із забезпеченням національної оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, героїчно загинув 06.01.2026 року під час виконання бойового завдання в одному з населених пунктів Краматорського району Донецької області.
Уособлюючи в собі найкращі риси офіцера поліції, відважного бійця спецпідрозділу «КОРД» поліції Хмельниччини, Кузьомко М.В. стояв на захисті Закону, правопорядку, на захисті України від ворога-окупанта. Він залишив замість себе свою любов, тепло, світло, своє унікальне вміння переймати від людей найкраще і плекати його в собі. З Його світлин в душу кожного з нас завжди дивитимуться честь, звитяга, вірність, справедливість, сила духу. Великий патріот і життєлюб за мир в Україні віддав найдорожче – своє життя.
Йому назавжди 30…
Сьогодні Кузьомко М.В. востаннє побував на земних гостинах у рідній домівці та в рідному селі Велика Медведівка. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими - військовослужбовці, керівництво та працівники поліції Хмельниччини, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі, однокласники і всі, хто знав Миколу. Односельці зустріли Воїна – офіцера поліції та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Непоправна втрата, незагойна рана для найближчих, найрідніших людей та усієї громади. Плакали всі, бо болить…І боліти не перестане…
Поховали Кузьомка М.В. в рідному селі Велика Медведівка з усіма військовими почестями.
Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя – Захисника України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Кузьомка М.В. назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу Перемогу!
Слава і Шана Герою-Захиснику України!
Честь!
Розпорядженням Судилківського сільського голови 09, 10, 11 січня 2026 року оголошено Днями жалоби на території громади.
