1 січня 1976 року, у селі Дятилівка Славутського району, народився хлопчик. Звичайний сільський хлопчик…Якому судилося через 49 років стати Героєм.
У сім років маленький Олексій уперше переступив поріг Дятиливської початкової школи. Навчався старанно. Мріяв по-дитячому. Потім була Ногачівська восьмирічна школа — з четвертого по восьмий клас.Там він зростав. Там формувався його характер — тихий, працьовитий, справжній.
Після школи він обрав професію токаря — навчався у Красилівському СПТУ. Працював помічником комбайнера, різноробочим. Не цурався жодної роботи. Бо знав просту істину: праця — це гідність.
З 1994 по 1996 рік проходив строкову службу у Криму. Він присягав на вірність Україні. Тоді ще не знав, якою дорогою буде ціна цієї присяги. Але вже тоді знав, що таке обов’язок і честь.
Та найбільшим його покликанням…Найбільшим його щастям… Була родина. Олексій разом із сім’єю проживав у Славуті.
Він був дуже доброю людиною. Спокійною. Надійною. Тією, на яку можна спертися у найважчу мить. Найкращим татом для своїх дітей, люблячим чоловіком і міцною опорою для своєї дружини.
Любив риболовлю — сидіти біля води, мовчки слухати тишу. Любив книги та природу. Любив прості сімейні миті: пікніки, шашлики, сміх дітей, теплі обійми. Саме ці прості миті зараз болять найбільше. Бо вони більше ніколи не повторяться.
23 грудня 2024 року Олексій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він пішов захищати свою землю, родину, усю Україну.
Служив у 156-й окремій механізованій бригаді, на посаді лінійного наглядача відділення зв’язку мотопіхотного батальйону військової частини А5003.
І ось…19 грудня 2025 року…Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області солдат Олексій Хижавський загинув мужньо, у бою за Україну.
У нього залишилися дружина, троє дітей і двоє братів.
Троє дітей, які більше ніколи не почують: «Тато прийшов додому…».
Дружина, яка більше ніколи не відчує його обіймів.
Родина, для якої світ назавжди розділився на дві частини — «до» і «після».
Але для них…Для них він живий. Він житиме в їхніх серцях — назавжди. Для нас усіх — для громади, для України — він назавжди залишиться Героєм. Героєм, який знав, що таке любов.
Який знав, що таке відповідальність. Який заплатив за нашу свободу найвищу ціну.
Поховання Героя відбулося у селі Дятилівка Улашанівської громади.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким українського Воїна.
Світла пам’ять Захиснику України Олексію Хижавському!
СЛАВА УКРАЇНІ! ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ!
Пресслужба Славутського МВК.
