Розділ Події

Славутська громада прощалася із захисником Артуром Олександровичем Бойком

Автор 12 грудня 2025, 14:20

12 грудня Славутська громада прощалася із Героєм Артуром Олександровичем Бойком. Його дні могли тривати далі — у теплих розмовах, у мріях, у тих простих радощах, з яких складається людське життя. Його шлях міг бути довшим, світлішим… Але він обірвався надто рано, залишивши нам пам’ять, що болить і водночас не дозволяє згаснути світлу його душі.

Артур Бойко народився 13 лютого 1987 року в місті Нетішин. Маленький хлопчик, який тоді ще не знав: через 38 років його ім’я назавжди буде вписане в нашу історію як ім’я Українського Героя.

У 2002 році він здобув базову середню освіту в Нетішинській школі №9, після чого продовжив навчання в Нетішинському професійному ліцеї, опановуючи фах «зварювальник». Згодом працював на Хмельницькій атомній електростанції.

У 2005 році разом із родиною переїхав до Славути. Тут він пустив коріння. Тут знайшов своє місце. Працював на Славутському цикорієсушильному заводі, а потім — майже 20 років — автомеханіком у «Мото Центрі».

Друзі та рідні згадують: Артур був доброю, лагідною, ввічливою людиною. Любив фантастику. Любив автомобілі — не як звичайну техніку, а як живу справу, у яку вкладав частинку себе.

Але настав день, коли потрібною стала не його професія, а його мужність.

24 лютого 2025 року Артур Бойко був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А2167. Він став до строю так само чесно, відповідально й гідно, як робив усе у своєму житті.

І настав той страшний день…29 листопада 2025 року, в районі населеного пункту Ізбицьке Чугуївського району Харківської області, солдат Артур Олександрович Бойко загинув, виконуючи бойове завдання — за Україну, за нашу свободу, за наше право жити на своїй землі.

Він загинув за нас.

За кожного, хто стоїть тут сьогодні.

За кожного, хто має можливість іти далі.

За свого сина, який тепер ростиме без батька…

За маму, яка виростила його, а нині мусить ховати…

За сестру, яка втратила не просто брата, а частинку себе…

За час служби Артур був нагороджений «Хрестом Незламності» та подякою військового командування за честь, мужність, силу і незламний дух.

Сьогодні ми схиляємо голови перед Воїном, якого проводимо в останню путь. Але світло його вчинків, його відвага і жертовність залишаються з нами назавжди — у наших серцях, у нашій пам’яті, у кожному дні нашої боротьби.

Захисника України поховають у селі Чорна Старокостянтинівського району.

Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким українського Воїна.

Вічна слава і шана Воїну – Артуру Бойку!

Слава Україні! Героям Слава!

Пресслужба Славутського МВК

Коментувати...
Увійти за допомогою ( Зареєструватися? )
або опублікувати як гість
Завантаження коментаря... Коментар буде оновлено через 00:00.

Будьте першим, хто залишить коментар.

0
репостів
0
репостів