Леонід Кідун - старший кулеметник стрілецької роти стрілецького батальйону 18-ої Слов’янської бригади Національної гвардії України. Він загинув 27 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Часового Яру Донецької області.
На площі перед адмінбудівлею виконавчого комітету відбулося прощання з Героєм. Мешканці Нетішинської громади утворили живий коридор, зустрічаючи свого Воїна з квітами та жовто-блакитними стягами. Люди стояли у скорботному мовчанні, схиляючи голови перед мужністю Леоніда, проводжаючи його в останню путь.
Леонід народився в Баку, а наприкінці 1992 року разом із родиною переїхав до Нетішина. Навчався у 3-й школі, згодом здобув фах автослюсаря в місцевому професійному ліцеї.
Понад 22 роки він присвятив роботі на Хмельницькій АЕС: працював слюсарем з ремонту реакторно-турбінного устаткування енергоремонтного підрозділу, а перед мобілізацією - оператором транспортно-технологічного устаткування реакторного відділення цеху централізованого ремонту.
Попри бронювання та проблеми зі здоров’ям, у липні 2024 року він ухвалив мужнє рішення - добровільно мобілізувався і став воїном Національної гвардії України.
Це рішення Леонід тримав у таємниці навіть від найдорожчих - дітей, сестри, рідних.
Донеччина. Часів Яр. 90 діб на «нулі», майже без зв’язку, під постійними штурмами ворога. Під час бойового завдання групі українських бійців дали наказ на відхід. Леонід Кідун прикривав своїх побратимів кулеметом, стримуючи наступ ворога, і саме тоді отримав смертельне поранення. Декілька днів доля його побратимів була невідомою…
Та вони повернулися - усі живі, врятовані його мужнім прикриттям.
Пів року Леонід вважався безвісти зниклим. Родина жила надією, чекала кожного дня. На жаль, сталося непоправне: молекулярно-генетична експертиза підтвердила його загибель.
Рідні згадують Леоніда як люблячого батька, дідуся та брата, працьовиту, відповідальну й добру людину, ініціативного, щирого, комунікабельного чоловіка, того, хто завжди приходив на допомогу й ніколи не проходив повз чужий біль.
Пам’ятаємо. Вшановуємо. Схиляємо голови перед подвигом Леоніда Кідуна - нашого Героя «Атома».
Щирі співчуття родині Загиблого Героя: його дітям - Олександру та Вікторії, онукам Вероніці та Марку, сестрі Катерині, зятю Вячеславу, швагру Євгенію,племінницям Ельвірі та Каріні та тестю Анатолію.
Нехай Господь дарує сили пережити цю непоправну втрату. Герої не вмирають - вони живуть у пам’яті народу, за який віддали своє життя.
