У скорботній тиші, з квітами й жовто-блакитними стягами мешканці громади проводжали Героя, схиляючи голови перед його подвигом. Михайло загинув 29 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Греківка Сватівського району Луганської області.
Чин похорону відбувся у церкві святого Івана Богослова УГКЦ. За упокій душі Героя молилися на площі перед будівлею виконкому міської ради.
Михайло народився у Нетішині, навчався у ЗОШ №2, а після 7-го класу продовжив навчання у Львівському фаховому училищі фізичної культури, де здобув середню освіту.
Згодом закінчив Кременецький інститут, отримавши вищу освіту за спеціальністю біологія та фізичне виховання.
У 18-річному віці Михайло став активним учасником Революції Гідності – національно-патріотичних протестних акцій в Україні на підтримку європейського вибору держави.
Його свідома громадянська позиція супроводжувала все життя.
З дитинства Михайло захоплювався футболом і пройшов шлях від вихованця Нетішинської КДЮСШ до професійного гравця.
У юнацькому віці виступав за львівські «Карпати», пізніше – за нетішинський «Енергетик», кременецький «Буревісник», ірпінську «Ютландію» та низку польських клубів — Blekitni II, Drawa Drawsko, Vineta Wolin, Mewa Resko, Gryf Kamien.
Після повернення в Україну у 2021 році працював тренером у футбольному клубі «Новатор» (м. Хмельницький), а згодом — у Києві.
7 серпня 2024 року Михайло добровільно став на захист Батьківщини, був призваний на військову службу Шевченківським РТЦК та СП міста Києва.
Після проходження військового навчання став бійцем легендарної 3-ої окремої штурмової бригади.
Воював на Харківщині та Луганщині.
Не нарікав, не скаржився, не шукав виправдань. Під час коротких дзвінків завжди говорив матері лише одне: «Мамуль, усе в мене добре». Його спокій і впевненість підтримували родину, навіть коли серце матері розривалося від тривоги.
У жовтні Михайло приїздив у відпустку до рідного міста.
Він заручився з коханою Аліною, разом планували весілля навесні. Мріяв про сім’ю, дітей, мирну працю і просте щасливе життя. 13 жовтня закінчилася його відпустка, і він знову повернувся на фронт – виконувати свій обов’язок перед Україною.
Рідні, побратими та всі, хто знав Михайла, згадують його як веселого, світлого, доброго і мужнього чоловіка, працьовитого, цілеспрямованого, принципового та безкомпромісного.
За упокій душі Героя громада молилася на площі перед будівлею виконавчого комітету міської ради.
У Михайла залишилися: мама Ольга, брати Дмитро, Олександр, Сергій із сім’єю, сестра Ольга із сім’єю, наречена Аліна зі своєю родиною, хресна Марія, двоюрідні сестра Юлія та брат Максим.
Нехай Господь дарує втіху скорботним серцям і вічний спокій душі Захисника, який віддав своє життя за свободу, за Україну.
Вічна пам’ять і слава Михайлу Толстяку!
Відділ інформаційної діяльності
